Катодного захисту від корозії

П. БЕЛЯЦКІЙ,

633190, Новосибірська обл., Г.Бердск-9, а / с 833.

Багатьом автолюбителям відомо, що досить з'явитися невеликі подряпини – і іржа починає прямо-таки поглинати автомобіль. І боротися з нею дуже важко. Які тільки хитрощі ні придумують автомобілісти – різні покриття, мастики, Антикори … Та от біда: щоб обробити з належною якістю всі найбільш трупи місця, доводиться деколи розбирати весь автомобіль. Така операція займає чимало часу, та й вимагає постійного контролю. Крім того, в процесі експлуатації відбувається поступове руйнування покриттів. Через вібрацій при русі з'являються мікротріщини, під ударами каміння або піску фарба відколюється. Тому цілком зрозуміле бажання автомобілістів придбати диво-прилад: один раз витратився і назавжди захистив кузов від іржі.

Метод катодного захисту від корозії вже давно застосовується на самих різноманітних об'єктах. Наприклад на кораблях встановлюють спеціальні протектори, які, розчиняючись в морській воді, забезпечують захист корпусу судна. Підземні трубопроводи перед укладанням обробляють антикорозійними складами і обмотують спеціальною стрічкою. На певній відстані від трубопроводу закапують анод (електрод) – металеву болванку, до якої підключають "плюс" джерела постійного струму, а до самої

трубі-"мінус". Завдяки різниці потенціалів між електродом і захищають метал в ланцюзі що утворюється електроліту (волога, сіль тощо) проходить струм. На аноді відбувається звільнення електронів – реакція окислення, і самораствореніе катода припиняється [1,2].

При катодної поляризації металу потрібно повідомити такий негативний потенціал, при якому його окислення стає термодинамічно малоймовірним. Для заліза і його сплавів повний захист від корозії досягається при потенціалі 0,1 … 0,2 В. Подальший зсув потенціалу мало впливає на ступінь захисту. Щільність захисного струму повинна бути в межах 10 … 30 мА/м2.

Крім того, з часом на металі за рахунок концентраційної поляризації по кисню спостерігається додаткове зміщення потенціалу в негативний бік, що дозволяє періодично виключати пристрій (При ремонті автомобіля, зарядці акумулятора тощо) [3]

Пристрій захисту від корозії складається з електронного блоку і захисних електродів. На корпусі електронного блоку розміщують світлову індикацію роботи пристрою.

Пристрій дозволяє підтримувати значення потенціалу вологих ділянок поверхні кузова на рівні, необхідному для повної зупинки і припинення корозійних процесів за рахунок разрущенія захисних електродів.

Як захисні електродів (анодів) можуть використовуватися як руйнуються матеріали (нержавіюча сталь, алюміній), що вимагають заміни через 4 … 5 років, так і неразрушающий. Як неразрушающий електродів можна застосовувати карбокси, магнетит, графіт або платанів. Захисні електроди виконуються у вигляді прямокутних або круглих пластин площею 4 … 9 см2.

На малюнку наведено схему простого антикорозійного пристрою, що може успішно справлятися з явищами корозії. Звичайно, у найпростішому вигляді пристрій катодного захисту може складатися із захисних електродів і проводів, що підключаються безпосередньо на "плюсову" клему акумулятора. Однак тут важко контролювати можливе коротке замикання електродів з кузовом автомобіля і його роботу в цілому. Для цього у влаштуванні у ланцюг дільника напруги Rl, R2, R3 включений світлодіод VD1, який в робочому режимі світиться рівним світлом, споживаючи незначний струм від акумулятора (близько 2 мА).

Якщо раптом один із захисних електродів замикається на кузов автомобіля, світлодіод VD1 припиняє світитися. У цьому випадку необхідно знайти і усунути замикання. При підвищений-

ої вологості кузова світлодіод VD1 може в невеликих межах змінювати своє світіння, що вказує на роботу катодного захисту. Крім того, даний пристрій має високу надійність, оскільки дає при короткому замиканні виходу з кузовом струм перевантаження не більше 25 … 30 мА.

При установці і монтажі пристрою слід пам'ятати, що:

– Один захисний електрод захищає площу з радіусом близько 0,25 … 0,35 м;

– Захисні електроди встановлюються тільки на місця, захищені лакофарбовим покриттям;

– Використовувати можна тільки епоксидний клей або шпаклівку на його основі;

– Зовнішню сторону захисних електродів (де немає пайки) не можна покривати мастикою, фарбою, клеєм або іншим електроізоляційним покриттям.

Електронний блок встановлюється в будь-якому місці автомобіля і приєднується до загальною схемою електрообладнання автомобіля. При цьому необхідно, щоб електронний блок залишався включеним навіть при відключеному Загалом електрообладнанні автомобіля.

У цілому пристрій споживає не більше ніж годинник автомобіля і гарантує тривалу ефективну роботу навіть при сильно розрядженому акумуляторі,

Література

1. Красноярський В.В., Зобов Є.В. Електрохімічний захист споруд і устаткування від корозії.

— 1981.

2. Люблінський Є.Я. Електрохімічний захист від корозії. -1987.

З. Тершін В., Бондаренко А, Ток захищає від корозії / / 3а кермом. -1993 .- № 12. – С.23.

Радіоаматор 12/95, с. 20.