Опубліковані варіанти кодових замків відрізняються простотою, але ця гідність аж ніяк не саме головне. Більш істотним треба вважати надійність роботи, а з цим найважливішим параметром справа не завжди обстоїть благополучно. Наприклад, не обмежений час роботи виконавчого пристрою, що може спричинити за собою його вихід з ладу (у гіршому випадку – перегрів і загоряння обмотки електромагніта).
Конструкція замку, описаного нижче, має, на мій погляд, ряд переваг. Код замку складається з чотирьох знаків. Вузол зворотного переключення дозволяє набирати чотири закодовані цифри тільки в певному порядку. Будь-яке порушення порядку набору веде за собою зворотне переключення навіть при правильно набраних перших цифрах коду. Час роботи виконавчого пристрою – 2 с; його цілком достатньо для відкривання дверей. Якщо за цей час двері не буде відкрита, набір коду прийдеться повторити.
 

Рис. 1

 

Тригер DD1.1 (див. рис.1) має пріоритет – до його D-входу постійно прикладений одиничний рівень. При натисканні на кнопку SB1 на прямому виході цього тригера з'являється одиничний рівень і дозволяє роботу другого тригера DD1.2 і т. д. При натисканні на кнопку SB4 на інверсної виході тригера DD2.2 з'являється низький рівень, який запускає одновібратор, зібраний на логічних елементах DD3.1, DD3.2. Тривалість імпульсу з низьким рівнем на його виході дорівнює: R6 * C5 = 2 з. Цей імпульс включає виконавчий пристрій.
Вузол зворотного переключення зібраний на елементах DD3.3, DD3.4, DD4.1 – DD4.4. При натисканні на кнопку SB1, а слідом за нею – на кнопку SB3 (чи SB4), на R-вході тригера DD1.1 з'являється високий рівень, що переводить його в початковий стан. При натисканні послідовно на кнопки SB1, SB2 та SB4 тригери DD1.1 і DD1.2 також переходять у вихідне стан. Якщо ж послідовність набору не порушена, і після натискання на перші дві кнопки натискають на кнопку SB3, що з'явився на інверсної виході тригера DD1.2 і відповідно на одному з входів елемента DD4.2 сигнал 0 блокує спрацьовування вузла зворотного перемикання тригерів від натискання на кнопку SB3.
Далі, при натисненні на кнопку SB4, тригери DU1.1 і DD1.2 переходять у вихідний стан, а поява низького рівня на одному з входів елемента DD4.3, зв'язаним з виходом одновібратора, веде за собою зворотне перемикання тригерів DD2.1, DD2.2, Пристрій приходить в початковий стан.
При натисканні на кнопку SB5 і включені паралельно їй інші п'ять кнопок відбувається зворотне перемикання всіх тригерів, незалежно від числа правильно набраних знаків коду. Таким чином, імовірність розпізнавання коду дуже мала.
Для виготовлення кодового замка, крім зазначених, можна також використовувати мікросхеми серій К164, К561, К564.
Для живлення замку збирають найпростіший параметричний стабілізатор, що складається з резистора опором 6,2-10 кОм. стабілітрон Д814Б і конденсатора ємністю 1 … 10 мкФ. Стабілізатор і виконавчий пристрій бажано живити постійним струмом напругою 24 … 60 В.

 

 

 

Джерело: Радіо № 8, 1987 р., стор.26
Автор: В. МОСКАЛЕНКО, м. Харків