ПРОСТИЙ УКХ ПРИЙМАЧ.

Ю. Аракела, Д. Опарін, С. КОРЖ, м.Харків. Радіо № 5, 2001р., С.15.

Ця конструкція розроблена членами гуртка радіоелектроніки "Сонар" Центру дитячої та юнацької творчості м.Харкова. Незважаючи на свою простоту, приймач дозволяє з гарною якістю приймати сигнали радіостанцій навіть в умовах "густозаселеній" діапазону.

УКХ приймачі на мікросхемах К174ХА34, К174ХА42 та інших аналогічних користуються великою популярністю у радіоаматорів. Зокрема, багатьох зацікавили публікації в журналі "Радіо" [1, 2]. На жаль, при всій їх простоті в реалізованих конструкціях не завжди вдається домогтися якісного прийому радіостанцій, так як у ППЧ даних мікросхем використовується низька проміжна частота (близько 70 кГц). Головний недолік приймачів з низькою ПЧ – наявність дзеркального каналу прийому, який через близькість за частотою до основного не може бути пригнічений вхідними контурами. У звичайних промислових супергетеродинних УКХ приймачах проміжна частота прийнята рівною 10,7 МГц, що забезпечує хороше придушення перешкод дзеркального каналу. Однак повторення такої конструкції початківцями радіоаматорами пов'язано з великими труднощами, тому що тут не обійтися без застосування складної вимірювальної апаратури. Тому для створення гуртківцями простого УКХ радіоприймача був обраний промисловий модуль підсилювача проміжної частоти звуку телевізійних приймачів (УПЧЗ-1) з проміжною частотою 6,5 МГц, частотний детектор і фільтри якого не вимагають установки. В якості змішувача використана широко розповсюджена мікросхема К174ПС1.

Принципова схема УКХ радіоприймача наведена на малюнку. Сигнал від антени WA1 через конденсатор С1 надходить на вхідний контур L1C2, налаштований на середину приймається діапазону (100 … 108 МГц). Низька добротність вхідного контуру (близько 10) дозволяє перекрити весь діапазон без його перебудови, проте через високу проміжної частоти забезпечується придушення перешкод дзеркального каналу.

Виділений сигнал через конденсатор С4 подається на вхід змішувача. Його роль виконує балансний перемножітель на мікросхемі DA1. На другий вхід змішувача через конденсатор С8 надходить сигнал гетеродина. Гетеродин зібраний на транзисторах VT1. VT2 по схемі мультівібратор, навантаженого резонансним контуром. Частота гетеродина визначається контуром L3C9VD2 і перебудовується зміною зворотного напруги на варикапів за допомогою резистора R3. Така побудова забезпечує стабільність роботи гетеродина спільно зі змішувачем. Напругу живлення змішувача і гетеродина стабілізовано VD1R4.

Навантаженням змішувача є контур L2C7, налаштований на проміжну частоту (6.5 МГц). Через конденсатор С10 сигнал проміжної частоти подається на вхід модуля А1 (УПЧЗ-1), де відбувається посилення і детектування ЧС сигналу. З виходу детектора через змінний резистор R5. який виконує функцію регулятора гучності, сигнал звукової частоти подається на вхід УЗЧ, зібраного на мікросхемі К174УН7.

У приймальнику може бути використана мікросхема К174ПС4. УПЧЗ-1 можна замінити на УПЧЗ-2. а мікросхему К174УН7 – будь-який інший з функцією підсилювача потужності звукових частот. При необхідності УМЗЧ можна зібрати по будь-якій іншій схемі. Резистори – типу МЛТ-0.125, конденсатори – КМ-5, КМ-6 або аналогічні. Варикап – КВ109А. КВ111 або аналогічний. Підстроєні конденсатори – типу КПК-МП. Стабілітрон – типу КС156А. Транзистори – серії КТ361 з будь-яким буквеним індексом. Котушки L1 і L3 – безкаркасні, намотані проводом діаметром 0.8 мм на оправці діаметром 4 мм і містять по 10 витків. Котушка L2 намотана на уніфікованому каркасі з феритовим подстроечніком від фільтра проміжної частоти середньохвильового супергетеродинні радіоприймача і містить 20 витків дроту діаметром 0,15 мм.

Налаштування УКВприймача починають з перевірки працездатності УМЗЧ. Роботу гетеродина контролюють підключенням вольтметра до точки з'єднання емітерів VT1 і VT2. При торканні пальцем контуру L3C9 свідчення вольтметра повинні мінятися, що свідчить про працездатність гетеродина.

Далі зміною ємності конденсатора С9 необхідно налаштуватися на будь-яку радіостанцію. Обертанням подстроечніка котушки L2 домагаються найкращої якості звуку. Стисненням або розтягуванням витків котушки L3 і зміною ємності Конденсатори підлаштування С9 домагаються необхідного перекриття по діапазону.

Закінчується процес налагодження налаштуванням вхідного контуру L1C2 за максимальною чутливості приймача.

ЛІТЕРАТУРА

1. Поляков В. Однокристальний ЧС приймачі. – Радіо, 1997, № 2, с. 20-23.

2. Полятикін П. УКХ приймач на мікросхемі К174ХА42А. – Радіо, 1999, № 6, с. 20.