Уведення

Здобуваючи новий комп’ютер, я заздалегідь знав, що через якийсь час голова знову не дасть спокою рукам, і новенький красень буде безжалісно раскурочен і перетвориться в полігон для реалізації численних ідей. Більшість із них спрямовані на максимальне зниження шуму від комп’ютера при мінімумі витрат.

Не будучи олігархом, здатним викласти будь-які гроші за результат, я часто змушено задовольняти середніми по якості комплектуючими, а іноді й тим, що попадеться під руку. Пройшовши досить довгий і тернистий шлях проб і помилок, довелося зробити для себе неприємне відкриття: із часом деякі недорогі, орієнтовані на масового споживача корпуси, стаючи усе більш вигадливими, мудрими зовні, програють своїм старшим братам у надійності, якості складання. Особливо це стосується дешевих китайських корпусів, що становлять переважна більшість.

Статут боротися з вібрацією, дребезгом і скрипом кейса свого нового комп’ютера, я звернув увагу на свій самий удалий у всіх відносинах комп’ютер – VIST. У середині 90-х комп’ютери «ТК Віст» відрізнялися надійністю як в автомата Калашникова. До слова, що комплектують дотепер працюють без збоїв. Правда й ціна відповідала: Рentium Pro 166 ММХ, Intel TC430HX ATX, Fujitsu 2.4 Gb., 128 Mb пам’яті з апаратною корекцією помилок від Siemens. Цукерок, що спустошив кишені. Усе це було впаковано в класичний mini-tower з вертикальним блоком живлення АТХ. Важкий і досить великий по сучасних для мини-тауэров міркам корпус, на самоті порошився в коморі. За давниною років визначити країну його походження не вдалося, навіть наклейка на блоці живлення містила лише логотип Вісту.

Ретельний огляд кейса виявив цілий ряд переваг, з яких варто відзначити товщину стінок П- Образної кришки й «костей кістяка». Вона становила 1.3 мм. Беручи до уваги якість складання, полноразмерную кріпильну раму для материнської плати й у цілому надзвичайну міцність і масивність корпуси було ухвалене рішення имплантировать начинку нового комп’ютера в цей кейс.

При цьому головний недолік кейса – вертикальне розташування блоку живлення, породив проблему з установкою кулера на процесор. Труднощі тільки загартовують справжнього індіанця й після деяких роздумів, народився розв’язок, що дозволив не тільки вдало имплантировать сучасну начинку в застарілий корпус, але й понизити рівень шуму від комп’ютера, не погіршивши його температурні показники. При цьому крім кмітливості, у моєму розпорядженні була деяка кількість усякого електронно-механічного мотлоху, що скопився в коморі за кілька років тісного спілкування з різноманітною технікою. Завдяки цьому, удалося втілити ідею в життя не затративши ні копійки.

Перенос блоку живлення й охолодження вінчестера

Блок живлення був перенесений у передню частину корпуса під кошик для вінчестерів. От отут те й придався корпус вистовского БП. Начинка блоку живлення MICROLAB була переставлена в корпус вистовского блоку. Для забезпечення повноцінного вступу повітря усередину, у передній частині був прорізаний прямокутний отвір, ледве менше, чому габарити його задньої стінки. Блок живлення практично ідеально вписав на місце нижнього корпусного вентилятора, довелося тільки трохи збільшити діаметр отвору в передній панелі.

У нижній частині пластикової «мордочки» була вилучена пластикова засувка й максимально розширений проріз, що утворювався. Стандартні пластикові ніжки були замінені на гумові ніжки від старого телевізора, що дозволили підняти корпус на 3 див. від підлоги. Цього виявилося цілком достатньо для вентиляції блоку живлення потужністю 350 Ватів, і псувати «особа» комп’ютера не довелося.

92-міліметровий вентилятор на бічній стінці був перенесений на зовнішню сторону й установлений таким чином, щоб повітряний потік втягувався усередину корпуса. Щоб забезпечити вступ повітря в район вінчестера, у кошику знизу був пророблений отвір діаметром із крильчатку вентилятора, до якого кошик і кріпився знизу.

Зверху кошик практично ідеально встав на свої рідні кріплення на нижній стороні 5-ти дюймового відсіку.

Завдяки прямому вступу повітря в район підшипника температура вінчестера в режимі малого навантаження ( Тв-Тюнер, Інтернет, музика й фільми з DVD – дисків і т.п.) коливається від 14 до 20 градусів. У режимі великого завантаження (установка Half-Life 2, копіювання DVD – фільму на вінчестер) температура коливається від 21 до 25 градусів.

Живлення й комутація

Для підведення напруги 220 В. до блоку живлення, був зібраний комутаційний блок. Його конструкція, у принципі повторюється у всіх блоках живлення: 2 стандартних рознімання, вимикач живлення, фільтр, плюс розетка й качана від пристрою невідомого призначення, по солідності виробу, що нагадує, ВПК, для з’єднання властиво БП і комутаційного блоку.

Зібрана конструкція була поміщена в пластиковий корпус підходящих розмірів, що ідеально встав на стандартне місце блоку живлення.

Розміри блоку в принципі могли бути й поменше, але в перспективі в його чреве може влаштуватися пристрій, основна ідея якого почерпнута мною на сторінках цього сайту, але втілена по-своєму. (Спасибі Hardwareportal.Ru і Вадиму Поспєлову за матеріал «Силовой коммутатор для компьютера своими руками»).

Охолодження процесора й вентиляція корпуса

Для відводу гарячого повітря від процесора позбавленого тепер усякої витяжки, у верхній стороні кришки кейса був вирізаний отвір діаметром 90мм. під відповідний вентилятор, оформлене ободком від старого клотикового ліхтаря й вентиляційними ґратами від згорілого промислового Upsa.

 Завдяки прийнятній шумовій характеристиці кулера TITAN TTC-W5TB/TC2, а так само його охолодним якостям, ставити витяжний вентилятор не довелося. Кулер, з розгорнутим на 180? вентилятором, успішно впорався з охолодженням процесора CELERON Northwood 2.0 розігнаного до 3.0 ГГц. Тепле повітря, підкоряючись законам фізики, успішно виходить через отвір у кришці самостійно. Трохи пізніше я все-таки поставив витяжний вентилятор ZALMAN ZM – F2, переведений у режим «silent» за допомогою перехідника, що додавався до нього, RC-56. Вентилятор від кулера TITAN був знятий. 

Напроти плат розширення в бічній стороні кришки був прорізаний прямокутний отвір розміром 150х210 мм., прикрите звичайних побутові вентиляційними ґратами. Отвір забезпечив вступ холодного повітря до вентилятора системи охолодження відеокарти й платам розширення. Не знаю як сучасні Тв-Тюнери й новітні звукові карти, але мій дідок Aver TV Studio 203 і звукова карта CREATIVE LIVE 5.1 нагріваються досить, щоб подумати про їхнє пасивне охолодження.

У підсумку, при перегляді телепередач за допомогою Тв-Тюнера, роботі в Інтернет або з офісними програмами, температура в корпусі становить 29-34 градусів, температура процесора 33-35 градусів, залежно від кімнатної температури. Під час гри в FAR CRY або DOOM 3, температура процесора не виростає вище 51-53 градусів, а температура в корпусі коштує як укопана – 34 градуса.

У перспективі я планую встановити кулер на зразок Thermaltake Sonic Tower CL – P0071, Titan Vanessa S-Type, або аналогічний, здатний продуктивно працювати й без вентилятора, що обдуває (стосовно до моєї системи). Щоб кожної з них гарантовано помістився в корпусі, довелося відрізати частина розпірки з’єднуючої передню й задню панелі. Однак це практично не вплинуло на міцність корпуса. На комп’ютер як і раніше можна сісти й він навіть не скрипне!

Висновок

Сьогодні в моєму комп’ютері працюють два переведені в режим silent 92 мм. вентилятора й 80 мм. вентилятор системи охолодження відеокарти (див. статтю «Модернізація кулера Sapphire ATI Radeon 9600»). Удень щоб зрозуміти чи працює комп’ютер, потрібно прислухатися. А вночі картину псує витяжний вентилятор ZALMAN ZM – F2. Або мені не повезло й це дуже якісна підробка, або мій музичний слух занадто ніжний, але вентилятор SUNON у блоці живлення працює помітно тихіше. Якщо врахувати, що цьому вентилятору як мінімум років 8, а розбирати його для чищення й змащення ще не доводилося, я мабуть ризикну купити ще один виріб шановної американської фірми, на заміну, що розчарував Zalmanу.

Я не певен, що корпус у такому виді впорається з тепловиділенням сучасних Пентиумов (Presscott), без збільшення рівня шуму. А от з Aтлонами 64, мабуть, упорається. З них я й буду вибирати свій новий процесор. Якщо це все-таки відбудеться, принципи, покладені в основу цієї конструкції можуть служити базою для модернізації, доти, поки мені на очі не попадеться новий гідний корпус. Але не певен, що це трапиться скоро, адже для мене набагато важливіше те, що усередині, а не зовні, а потенціал мого дідка в боротьбі за тишу й продуктивність ще багато чого дозволяє. Наприклад, установку термоконтроля обертів вентилятора в блоці живлення або його заміна на безшумний блок живлення або … 

Сподіваюся, що так і відбудеться, і тоді ми знову зустрінемося на Hardwareportal.Ru.