Уведення

Більшість користувачів в іграх використовують лише клавіатуру й миша. Але ж існують ще більш зручні (правда, не для всіх жанрів ігор) маніпулятори – джойстики. У цій статті я розповім про те, як я зробив собі елементарний джойстик.

Два роки тому, борознячи безкрайні простори Інтернету, я наткнувся на цікаву інформацію – джойстики, що підключаються до Game-Порту звукової карти зробити своїми руками дуже легко. Схема там настільки проста, що зібрати її може кожної, хто хоч одного разу брав у руки паяльник. Джойстики можна поділити на два типи: змінні резистори, що використовують, або оптопары. От схема джойстика й распиновка Game-Порту:

Якщо ж робиться оптичний, то замість змінних резисторів використовуємо оптопару:

Помізкувавши, я вибрав другий тип. Не буду стосуватися електроніки, тому що всю інформацію можна знайти в Інтернеті.

Складання Джойстика

Є в мене дуже стара приставка (у якої, до слова, гри вбудовані), у неї я запозичив два джойстики. Вони дуже зручної форми, та й ламати було зовсім не шкода.

В один я впхнув дві оптопары (одна для координат уперед-назад, інша для координат ліво-право). Оптопары були вийняті з механічної мишки, яку я придбав за 30 рублів. У принципі, оптопары можна купити й окремо, але тоді витрати були б значні. Светодиоды приклеїв до рухливої частини джойстика, а фотодіоди – до нижньої нерухливої частини.

Другий джойстик я використовував за принципом коробки передач. Переміщаючи джойстик у самі крайні положення (нагору, униз, уліво, вправо) замикаються контакти. Виходить 4 позиції – 4 кнопки.

Якраз для автосимуляторов: нагору/униз – перемикання передач, а вліво/вправо для інших потреб (наприклад, гудок, ручне гальмо або ж перестановка для NFS). Дуже зручно й оригінально:). Перший джойстик підключається до Game-Порту, а другий до першого за допомогою саморобного порту. Виходить от такий ланцюжок:

У першого джойстика є одна особливість – відсутність опору, тобто рукоятка спокійно переміщається й у центральне положення не вертається. Отут є й плюси й мінуси. З однієї сторони рука практично не утомлюється, я навіть пристосувався одним пальцем відіграти. З іншої сторони складно знайти центральне положення (принципово в авіа-симуляторах).

Цю конструкцію я використовував дуже довго, поки друзі мені не подарували джойстик Logitech Attack 3.

Ручне складання, звичайно ж, не витримує ніякого порівняння з фірмовими моделями, але ціна саморобного джойстика в десятки раз менше цін гарних джойстиків.

Виводи

Мало того, що при складанні й паянні я одержав задоволення, так ще й відіграти було дуже приємно. Адже на клавіатурі немає елементарних речей – можливості регулювання газу й повороту, які вносять у гру частку реалізму й масу приємних відчуттів.
Якщо ж хочеться одержувати нові відчуття в іграх, а грошей на гарний джойстик ні, то беріть приклад з мене – зробіть джойстик Своїми Руками:).