Передісторія

Я розповім про те, як я на своєму комп’ютері поліпшив охолодження процесора й попутно поліпшив термообстановку усередині корпуса взагалі. Щоб уникнути зайвих питань, відразу скажу, що текст нижче можна охарактеризувати " як робив Я", тому матеріал не претендує на більшу серйозність. Я досягся бажаного результату, тому й розв’язав поділитися своїм досвідом з усіма бажаючими.

Відразу вкажу на те, що даний метод підійде для кулеров, що мають безпосереднє кріплення вентилятора до радіатора:

Рис. 1

Я вважаю, що основна проблема звичайних повітряних кулеров — це погане підведення холодного повітря й погане видалення нагрітого із системи. Здебільшого, схема руху повітря усередині корпуса така:

Рис. 2

На малюнку синіми лініями показаний рух холодного повітря, а червоними, відповідно, теплого. Холодне повітря надходить у корпус із отворів у корпусі, розташованих знизу, і затягається вентилятором кулера. Нагрітий радіатором повітря розходиться в різні сторони залежно від положення пластин радіатора. Якщо пластини розташовані вертикально (рух повітря показаний жирними лініями), то половина повітря йде нагору, затягається вентилятором блоку живлення, і виводиться назовні. Друга ж половина повітря, ідучи вниз, знову піднімається нагору внаслідок конвекції, і повторно затягається вентилятором кулера. Якщо пластини розташовані горизонтально (рух повітря показаний тонкими лініями), то ситуація краще, але зовсім не набагато. Вентилятором блоку живлення засмоктується трохи більше теплого повітря, але досить більша частина нагрітих мас циркулює усередині корпуса, знову й знову прогонясь через радіатор процесора. У зв’язку із цим, температоруа повітря усередині корпуса збільшується, що різко знижує ефективність охолодження навіть самим гарним кулером із самим висококласним радіатором — дуй не дуй на радіатор, а олаждать-те нема чим — повітря вже нагріте.

Мій комп’ютер не став виключенням з описуваної проблеми. Корпус був постійно теплим, і на ньому постійно грілася моя кішка :). Через використання слабенького кулера для мого процесора (Athlon 2500+), раніше температорура каменю була на рівні 70-75 градусів, залежно від навантаження. Почитавши в інтернеті пари статей на тему того, що мало дути на радіатор — треба ще й відводити тепло, у мене встало завдання зробити щось подібне. Однак побачені мною схеми подачі й відводу повітря мені дуже не сподобалися, тому що вимагали вирізання дірок у корпусі, установки різних труб і т.п. Тоді-Те мене й відвідала ідея використовувати підручні матеріали й особливості розташування блоків, деталей і плат усередині корпуса. Її суть полягає в ізоляції друг від друга холодного й теплого повітря.

Реалізована ізоляція була зі звичайного аркуша ватману. А для кращого відведення повітря на корпус був прикріплений ще один вентилятор, що виводить тепле повітря назовні. У результаті, холодне повітря затягається знизу через отвори в корпусі збоку, і через отвори для плат розширення позаду. Тепле повітря віддаляється новим вентилятором на корпусі. Схематично це виглядає так: 

Рис. 3: Вид збоку

Рис. 4: Вид знизу

Тепер про те, як це було реалізовано. Беремо вентилятор для корпуса, прикручуємо його, і відразу підключаємо. Скотчем або будь-який липкою стрічкою залепливаем отвір, наявне в передній частині відеокарти між нею й материнською платою (потім туди не доберешся). Потім беремо аркуш ватману формату А4. Заміримо відстань між відеокартою й блоком живлення, і обрізаємо аркуш із боків. Ширина аркуша повинна бути такий, щоб аркуш щільно тримався. Знімаємо вентилятор з радіатора, вставляємо аркуш так, як показано на малюнку 4 фіолетовою лінією. Відзначаємо олівцем периметр, по якім буде розташований вентилятор кулера. Витягаємо аркуш і вирізуємо усередині цього периметра отвір для повітря, залишивши при цьому трикутні майданчики в місцях кріплення. Тепер буде зручніше "прикрутити" вентилятор до аркуша ватману, а потім прикрутити вентилятор на місце — на радіатор, і відразу підключити. Після цього скотчем закріплюємо торець аркуша в корпуса: праворуч до блоку живлення, а ліворуч до відеокарти. З боків кріпити не треба — аркуш і так щільно там коштує. Протилежний торець кріпимо до оперативки. Тепер залепливаем дірки між оперативкою й відеокартою, оперативкою й блоком живлення й блоком живлення й корпусом. От і все:

Рис. 5: "Воздуховод"

Виглядає не так, як промислові системи охолодження, але мені це й не треба: головне — результат.

Рис. 6: Вид позаду — рух повітря

Холодне повітря крім отворів у нижній частині кришки корпуса надходить усередину як показано синіми стрілками. Тепле повітря виводиться вентилятором блоку живлення й вентилятором на корпусі. Тому що вентилятор на процесорі вдмухує в наш "воздуховод" повітря більше, чим виводить вентилятор на корпусі, надлишки повітря виходять через отвір вище відеокарти. Такий близький рух холодного й теплого повітря шкоди практично не наносить — конвекція робить свою справу. 

Вивід

Після такого нововведення температура процесора навіть після 48 годин кодування фільмів тримається на рівні 60-65 градусів, а температура повітря усередині корпуса — кімнатна. Тепер моя кішка на системнике вже не гріється — там тільки прохолоджуватися можна :). За допомогою підручних засобів за невеликий час я знизив температуру процесора на 10 градусів, попутно знизивши температуру усередині корпуса, що благотворно впливає на всю електроніку, у тому числі й на жорсткий диск, який маючи 7200 обертів і 120 ГБ обсягу, теж любить грітися. Виникає питання: а як же електроніка, яка перебуває усередині "воздуховода", не чи піддана вона високій температурі? Відповідь — темпреатура повітря там вище приблизно на 4 градуса, що не дає ніяких змін, враховуючи що схем, що гріються, там немає. Тепер мені залишилося купити кулер помощнее, і мій процесор буде почувати себе в раї, якщо я не розжену його.

 

 Одного разу мені набрид стандартний HDD LED і розв’язав я його замінити на щось більш просунуте, незвичайне.
У чергову свою поїздку на радіо-ринок "Героїв праці" попалася мені на очі схема 12-ти светодиодного
 індикатору рівня сигналу на базі A277D (аналог ДО1003ПП1 або UAA180).

Схема тут (83 кб).

І подумалося мені,
 а чому й не використовувати її? Купив. Живлення написано 10-18 вольт, значить від 12-ти працювати буде. Але встало питання
 про схоронність материнки. Мені якось не дуже хотілося одержати в результаті горілу матір, я й почав думати…

Здорово допоміг інтернет і знайомі. З їхньою допомогою схема трохи перетворила:

Усі що зафарбоване червоним було вилучено( те- їсти минулого вилучені елементи R1 R2 R3 C1 C2 і VT1), а для гальван-розв’язки була використана оптопара 4N25.

У результаті, за умови що Ви не переплутали виводи оптопары, і підключили сигнал HDD LED до
 виводів 1 і 2 Вашій материнській платі нічого не загрожує, ні неробоча зібрана Вами схема, ні переполюсовка виводів 1 і 2.
Після складання схему можна перевірити в такий спосіб:

 

  • При включенні живлення(Я підключав до окремого "тестового" БП) светодиоды горіти не повинні

 

  •  При замиканні виводів 4 і 5 оптопары повинні загорітися всі светодиоды(якщо звичайно Ваша схема не зібрана
     для режиму " крапка, що біжить, ", у цьому випадку горіти повинен горіти тільки останній)

Якщо при підключенні перевіреної схеми до виводів HDD LED вона не працює, а живлення на схемі присутня, то просто переверніть
 рознімання
 який ви підключили.

Оптопару 4N25 можна замінити на 4N26, або 4N28 або TIL111, от тільки я не знаю їх распиновки.
Усі інші елементи (а також варіанти їх заміни) можна побачити на вищенаведеній схемі.Там-
Же даний і повний її опис і можливий регулювання.

 Для, що сумніваються викладаю невеликий (450 кил) ролик, який був знятий під час завантаження мого комп’ютера.

Мною було встановлена ця схема в проект Ferraryteam, про який я ще Вам розповім…

P.S. У наступному проекті швидше за все буде електролюминестцентный індикатор, скоро розповім і про нього….