Уведення

Трапилося так, що коли підійшов час чергового апгрейда, я придбав практично всі комплектуючі заново. І від уже наявного комп’ютера залишилося старе, добр залізо, що небагато застаріло. А віддавати його за безцінь у хижі руки скупників… Така думка видалася блюзнірською. І, природно, виникло бажання зібрати другий комп’ютер. Для Інтернету, фотографій, роботи в Word… Так мало чи для чого він може придатися? Тим більше, що видатні швидкісні результати такому комп’ютеру ні до чого, а от тихим він бути просто зобов’язаний. А залізо було наступне:

< ![if !supportLists]>·         CPU – Barton 2500+

< ![if !supportLists]>·         MB – Asus A7N8

< ![if !supportLists]>·         GP – Radeon 8500

< ![if !supportLists]>·         І решта пам’ять, HDD, те рє…

Так само були в мене дві такі от штуки.

Пасивний кулер на чипсет ZM-NB47J і кулер для вінчестера на теплових трубках ZM-2HC2. Придбане це було ще минулим улітку саме для побудови подібної системи. Кулер 2HC2 по прямім призначенню я ніколи не збирався використовувати. Він потрібний був як джерело теплових трубок, можливо трохи дорогуватий. Але тиша вимагає жертв.

Про всякий випадок нагадаю, що теплова трубка цей пристрій, що має дуже високу теплопровідність, у багато разів вище теплопровідності міді. Про теплові трубки писалося дуже багато, і я думаю не потрібно захаращувати статтю, повторно описуючи пристрій і принцип її роботи.

По великому рахункові, мене турбувало тільки охолодження процесора. На відеокарту можна було придбати пасивне охолодження виробництва того ж Zalman. Охолодження на чипсет є. Блок живлення з пасивним охолодженням у мене теж був.

Цей блок я виготовив із блоку Eurocase 480W. Статтю про цю процедуру можна подивитися тут http://www.overclockers.ru/lab/15862.shtml. Цей блок живлення має невеликий заводський перекіс напруги убік 5 вольтів і тому не дуже гарний для мого нового «бойового коня». У новому, потужному комп’ютері ланцюга живлення процесора годуються від 12 вольтів. І тому видавані даним блоком небагато занижені 12 вольтів погано позначаються на розгоні, при якім напруга просідає ще більше. А на Asus A7N8 саме навпаки. Процесор харчується від 5-ти. І такий блок живлення відмінно підходить.

Отож, мені потрібний був пасивний кулер на процесор. Як те на сайті одного японця з можливим ником Нумано, я бачив саморобні пасивні кулеры на теплових трубках схожих на трубки з 2HC2. Приведу фотографії взяті із цього сайту:

Пристрою на цьому сайті мені дуже сподобалися, і я розв’язав побрати ці конструкції за основу. Уже боляче його трубки схожі на трубки із Залмановского ZM-2HC2. Принцип дії кулера наступний – тепло від ядра процесора, що має невелику площу, теплові трубки передають великому радіатору, і рівномірно розподіляють його по всій площі радіатора. Прохолоджуватися радіатор буде природньою конвекцією повітря. Просто поставити на процесор величезний радіатор украй важко, та й швидкості поширення тепла навіть у міді буде недостатньо. І вийде, що невелика частина радіатора поруч із процесором і сам процесор буде перегріватися, а периферійні області залишаться холодними. Не вистачить швидкості поширення тепла. Теплові трубки я розташую віялом, і вони будуть рівномірно віддавати тепло по всій площі радіатора.

І почав я розбирати це чудо науки й техніки. Трубки були просто вставлено в отвори двох алюмінієвих пластин і "раскернены" якимось зубилом. Небагато розгойдавши виріб, я став виймати трубку. Спочатку вона не піддавалася, але потім зненацька вискочила. І я заїхав ліктем у стіну. На стіні залишилася акуратна вм’ятина. 🙂 Пом’янувши (недобре) маму п. Залмана, став виймати наступну, але вже з обережністю.

Після розбирання я став намагатися розігнути трубку. Це виявилося, напрочуд непросто. Трубки дуже тверді. Довелося прикласти пристойне зусилля. Трубка із хрускотом стала розгинатися, а потім зненацька зламалася. Ніякого шипіння я не почув. Створилося враження, що розрядження в трубці не було. Так само із трубки вилетіла крапля рідини розміром із сірникову головку. Рідина нічим не пахнула. Дегустувати її я не став. У трубці перебуває ґніт, виготовлений зі сплетених тонких латунних дротиків.

Теплосъемник я замовив на заводі, хоча при бажанні можна було виготовити й самому. Нічого складного. Побрати дві мідні пластини розміром 50 на 50 міліметрів. І товщиною міліметрів п’ять. Стягти їхніми гвинтами й просвердлити чотири отвори діаметром 5 міліметрів. Більше число отворів свердлити, на мій погляд, безглуздо. Величина ядра процесора невелика й від крайніх трубок буде мало пуття.

Для передачі тепла від теплових трубок до радіатора я розв’язав пристосувати, що залишилися після розбирання дві алюмінієві пластини.

Зібравши цю конструкцію із застосуванням, для поліпшення теплопередачі, термопасты КПТ-8, я став приміряти виріб у корпус.

Кріплення теплосъемника до сокету я вирізав ножицями по металу, зі шматка перфорованої сталі, що залишився від корпуса блоку живлення. Для розсіювання тепла я застосував два радіатори розміром 150 на 50 на 60мм. Звичайно, вони малуваті для розсіювання тепла від Barton 2500+ на номінальній частоті й тим більше розігнаного. Але для перевірки й для роботи на зниженій частоті цілком підійдуть. Тим більше, у випадку успіху експерименту я можу купити радіатор побільше. В одному радиомагазине я бачив радіатор розміром майже з бічну стінку мидитауэра, але й коштував він пристойно. Купувати його для невідомо чому експерименту, що закінчився, я порахував необачним.

Прикручував радіатори через усе ту ж незамінну КПТ-8.

Монтую в корпус.

Підключаю монітор, клавіатуру… И твердої оверклокерской рукою включаю живлення.

Операційна система завантажилася… через кілька хвилин комп’ютер завис, після чого він подав звуковий сигнал і відключився. Такий от, не побоюся цього слова, конфуз. Довелося перезавантажитися й подивитися в BIOS температуру процесора. А температура виявилася вище 80 градусів по подсокетному датчику й продовжувала рости. От це сюрприз. Довелося відразу виключити комп’ютер. Коли системний блок охолов, я ще раз включив комп’ютер і став з BIOS спостерігати ріст температури процесора. За лічені хвилини температура знову піднялася до 80градусів. Теплові трубки нагрілися тільки на парі сантиметрів близько теплосъемника, а вище були абсолютно холодними. Було повне відчуття, що трубки тепло досконале не передають! Як же так, я ж їх перевіряв. Один кінець трубки опускав у склянку з гарячою водою й через секунду інший кінець нагрівався. Порівнював зі звичайною мідною трубкою такого ж діаметра. У тієї інший кінець не нагрівався взагалі. Вода в склянці остигала швидше. У чому ж справа?

І отут відразу згадався лист, який мені недавно написав Mortis www.modd1ng.com.

От цитата із цього листа:

 «Я пробував виготовити конструкцію, аналогічну кулермастеровской (по-моєму) – два звичайні радіатори, з’єднаних ребрами друг до друга. Спочатку такий варіант (трубки на термопасте)

Потім такий (трубки запаяні сплавом Вуда).

Результат в обох випадках один, тобто термоинтерфейс неначебто ні при чому. А відбувається от що: до 50 градусів гріється тільки нижній радіатор, потім розігріваються трубки (але нічого не передають – верхній радіатор холодний) і тільки коли на трубках уже палець тримати неможливо, починає грітися верхній. На процесорі до цього моменту вже близько 90 градусів, зрозуміла справа. Якщо ж врубити вентилятори, то верхній радіатор так і залишається холодним.

< ![if !supportLists]>1.    В останніх серіях цих трубок Залман цілком міг перемінити рідину, я свої більше роки тому брав.

< ![if !supportLists]>2.    Мене могли підвести огріхи пайки або свердління.

< ![if !supportLists]>3.     Можливо, має значення на яку глибину трубки заходять у радіатор, тобто площа контакту.U-Образні, які в мене на Мтх’овской відеокарті коштують, працюють якнайкраще – там вони наскрізь через усю підошву радіатора йдуть. Або просто інший холодоагент?»

Другий такий же випадок. У чому ж все-таки справа? У трубках? Або японець – брехун? Але трубки поза кулера працюють. Ще раз проаналізувавши ситуацію, я дійшов висновку, що Mortis все-таки прав. Справа в глибині занурення трубок у теплосъемник. Але що б глибше занурити трубки в теплосъемник, їх треба розігнути. А як це зробити, якщо вони такі тендітні? Думав, ворожив і в результаті такого от бюджетного розв’язку, виявивши незвичайну посидючість і чудеса сили волі, трубки я все-таки розігнув. Хоча при цьому зламав ще одну.

Щоб не роздавити й не пробити трубку, я в кілька раз склав газету й через неї, украй обережно, розгинав пассатижами. Дуже повільно, по немногу, по всім радіусу загину. Тепер я одержав можливість поглубже помістити трубки в мідний теплосъемник.

А трубки я із двох сторін «обжав» двома радіаторами. Як у Нумано.

Монтую другий варіант кулера в корпус і вже не так нагло й самовпевнене, а я навіть сказав би що скромно, включаю. І відразу в BIOS.

Про всякий випадок, знижую частоту роботи процесора до 1100 Mhz. І як зачарований дивлюся на температуру процесора. Через половину години вона зупинилася на 35 градусах. І більше не збільшувалася. Пощупавши трубки, я переконався, що вони рівномірно теплі. Заробило! Тепер можна завантажити Windows і протестувати, що вийшов кулер. Щоб прогріти процесор, я по звичці включив 3Dmark03. Хоча, можливо, це й не дуже правильно. І прокручивал його в плині години.

Температура процесора (по подсокетному датчику, дивився в BIOS) піднялася до 52 градусів, при кімнатній температурі 25. Забагато, але в межах норми. Правда, на зниженій частоті. Але радіатори я ставив свідомо невеликі. І гріються вони пристойно.

Що ж, настав час робити виводи. Радіатори мають явно недостатню площу поверхні. Я пробував обдувати їхнім вентилятором – температура відразу знижувалася. Експериментом з обдувом я підтвердив гіпотезу, що не вистачає площі поверхні. Якби справа була в трубках, температура б не змінилася. Метою статті й експериментів було підтвердження можливості виготовлення безвентиляторного кулера на основі теплових трубок з ZM-2HC2 у домашніх умовах. Мені здається, що це вдалося. І тому з обдувом, що вийшов кулера я не возився. Тепер можна залишити виріб « як є» і користуватися, як говорилося вище, комп’ютером для Інтернет і роботи в Word. А можна все-таки розоритися, купити великий радіатор і користуватися в номінальному режимі, а може й розігнати…