Пройшли ті часи, коли системний блок цілком обходився вентилятором у блоці живлення й порівняно невеликим алюмінієвим кулером на процесорі (який, до речі, теж майже не шумів). Зараз доводиться перетворювати корпус комп’ютера в якусь подобу аеродинамічної труби, а на ЦП ставити гігантські мідні радіатори з вентиляторами, які, того й дивися, піднімуть системний блок у повітря.

Факт: якщо 6-і ватний вентилятор від Thermaltake Volcano7 поставити на ребро, а потім нагріти термодатчик до 45 – 50 градусів, то ТЯГИ цього вентилятора вистачить, щоб він досить жваве поповз по столу. Представляєте, як він при цьому виє?

Звичайно, можна підключити всі кулеры на 7 вольт, але як же тоді розгін (ах, це солодке слово ;-), який поважаючий себе оверклокер потерпить на своєму столі комп, що працює на штатних частотах?! А миритися із шумом теж набридло. Вихід один – ставити рідинне охолодження.

Системи водяного охолодження робить досить багато фірм, але в наших магазинах вони дотепер більша рідкість. А якщо щось і з’являється, то бар’єром стає ціна ( понад 120$ навіть за самий малопотужний кулер). Що ж, спробуємо створити свою систему.

Переглянувши в мережі купу матеріалу по цій темі, я розв’язав, що мій охолоджувач повинен бути:

  • простим і недорогим (порівняно), тобто повинні застосовуватися самі широкодоступні компоненти;
  • надійним, таким, щоб процесор не згорів навіть у випадку виходу з ладу помпи або вентилятора на радіаторі;
  • безшумним, але ефективним. Я, може, і не екстремальний гонщик, однак зайва продуктивність ніколи не перешкодить. А на шум я вже скаржився 😉
  • безпечним для комп’ютера. Раз вуж вода й електроніка речі несумісні, я розв’язав не ризикувати й побрати в якості охолодної рідини трансформаторне масло. Незважаючи на те, що теплоємність у масла значно нижче, чим у води, воно має однією величезною гідністю – не проводить струм, а виходить, у випадку протечки, удасться відскіпатися лише невеликим брудом, тоді як з водою такий казус може минутися передчасною смертю компа. До того ж можна використовувати радіатор і ватерблоки з різних металів, не побоюючись гальванічної реакції. Однак масло накладає свої обмеження: про гумові шланги, прокладки й герметиках на гумовій основі прийде забути.
  • зручним у використанні, тобто таким, щоб системний блок не був "прив’язаний" шлангами до одному місцю, але в той же час і не захаращував би без того тісний простір усередині корпуса комп’ютера.

Взагалі є 3 варіанта розміщення компонентів охолоджувача:

1. Усередині системного блоку.

Гідності: малі габарити й вага; легкість транспортування.

Недоліки: більшість корпусів не розрахована на установку в них резервуарів, помп і досить більших рідинних радіаторів, а виходить, прийде підбирати новий корпус, шукати малогабаритний радіатор, а то й взагалі паяти його самому. Знову ж, у таку систему чи навряд удасться поставити потужну помпу.

2. Зібрати систему рідинного охолодження в окремому корпусі, а в комп’ютер увести тільки 2 шланга.

Гідності: можна зробити охолоджувач практично будь-якої потужності; для прокачування рідини можна використовувати циркуляційні насоси, а в якості радіатора підійде стандартна автомобільна "грубка".

Недоліки: перемістити таку систему без зливу води або хоча б зняття ватерблоков не вийде ( принаймні, це буде дуже незручно); для введення шлангів буде потрібно прорізати отвір у корпусі.

3. Зробити зовнішній блок – підставку під комп’ютер, яка буде кріпитися до корпуса замість штатних "ніжок". Особисто мені цей варіант здався найкращим.

Гідності: достатня компактність і транспортабельність системи; можливість використовувати готові автомобільні "грубки" і насоси великої потужності.

Недоліки: у днище корпуса прийде вирізати отвір для шлангів (або, як у моєму випадку, по розміру процесорного ватерблока).

Що вийшло в мене – видне на фотографії.

Результати CPU Multimedia benchmark

Для оцінки загальної стабільності системи кілька раз підряд запускалися тести з пакетів 3D Mark 2003 і PC Mark 2002, а так само інші "важкі" завдання (гри, перекодування DVD в MPEG4 і т.п.). Ніяких збоїв.

А тепер порахуємо витрати:

  • Радіатор – 400 руб.
  • Помпи – 500 рублів (2 штуки по 250 руб.)
  • Кулер Volcano 10+ ( для ватерблока) – 500 руб.
  • Чотири вентилятори (не Brand, звичайно, але на шарикопідшипниках) – 200 руб. (по 50 руб. за штуку).
  • Клей, герметик, шланги, хомути, реле, проведення й інший дріб’язок – 200 руб.
  • Оргскло або інший пластик для корпуса охолоджувача – точно не знаю ( у мене потрібний аркуш оргскла найшовся в господарстві), але покладемо ще 200 рублів.

Разом, близько 2000 рублів. Втім, якщо не планується серйозного розгону, а на першім місці коштує ціна й безшумність рідинного кулера, те витрати цілком можна скоротити чи не вдвічі. Для процесорного ватерблока підійде алюмінієвий радіатор від несправного кулера, які в будь-якому сервісному центрі можна побрати за досить символічну плату. Замість двох помп можна поставити тільки одну, удвічі більшої потужності – обійдеться вона рублів в 350. Та й матеріал для корпуса цілком можливо виміняти в "дядька Васі" за поллитру горілки.

З іншого боку, 2000 рублів це, звичайно, чимало, але цілком порівнянне із ціною на круті повітряні кулеры, і в кілька раз нижче ціни фірмових систем водяного охолодження. Наприклад, що зрідка з’являється на прилавках наших комп’ютерних магазинів 3R System Poseidon WCL-02 коштує майже 4000 руб. Причому по своїх характеристиках "Посейдон" явно уступає моїй системі:

Блок охолодження CPU

 

3R System Poseidon WCL-02

Watercooler

Матеріал

Алюміній

Мідь

Габарити, мм

72x62x12

67х60х28,8 (36 ребер)

Блок охолодження GPU

Матеріал

Немає

Алюміній

Габарити, мм

 

50х50х15

Блок охолодження північного моста чипсету

Матеріал

Немає

Алюміній

Габарити, мм

 

40х40х10

Радіатор охолодження

Матеріал

Алюміній

Алюміній

Габарити, мм

102x134x44

210х200х60

Вентилятор

Один 80х80х25, 2500 про/хв

Чотири 80х80х25, 2500 про/хв (знижені до 1800 про/хв)

Насос

Модель

Hyub Shin KSP-1000

Aquael Pat-midi (дороблений)

Тип

Заглибний

Заглибний

Продуктивність, л/ч

600

2х600

Живлення

220В 50Гц

220В 50Гц

Потужність, Вт

7

2х7

P.S. Я пробував доповнити цю систему модулем Пельтье, що залишилися від попередніх спроб розгону (на фотографії вище вона саме в такій конфігурації). Для Athlon’а цей модуль явно слабенький, тому я розв’язав поставити його на додаткове охолодження масла, що йде до ватерблокам. Тепло від "гарячої" його сторони забиралося тим же маслом, що вертаються назад у радіатор. Теоретично, це повинне було дозволити знизити температуру процесора ще на парі градусів, але на практиці все виявилося трохи інакше. Додавання в систему додаткового джерела тепла потужністю близько 60 ватів тільки посприяло розігріву масла, і температура охолоджуваних компонентів не те що не понизилася, а навіть виросла на цілих 4 градуса. Так що, модуль Пельтье довелося відключити. Можливо, результати були б краще, якщо прохолоджувати модуль Пельтье за допомогою повітряного кулера. Буде час – обов’язкове спробую цей варіант.

Удалих Вам разгонов!