ПРОСТИЙ ЕЛЕКТРОАКУПУНКТУРНИЙ СТИМУЛЯТОР

В. БОРОДАЙ, м. Запоріжжя, Україна

Медицина практикує лікування різних захворювань за так званим активних точок, розташованих на тілі людини. Спочатку за допомогою електронної апаратури відшукують активну точку, а потім пропускають через неї електричний струм певного значення. Само собою зрозуміло, що проводити такі процедури можуть тільки лікарі. Виготовити ж стимулятор і подарувати його медикам зможе і початківець радіоаматор, оскільки за конструкцією він простий і містить зовсім небагато деталей.
Схема одного з стимуляторів наведена на рис. 1. Основні деталі його – мікросхема серії 564 або К176, світлодіодний індикатор HL1 і транзистор VT1, на якому виконаний узгоджувальний (буферний) каскад. Крім того, стимулятор забезпечений щупами Х1 і Х2, з яких Х1 вважається активним – їм водять по тілу і відшукують потрібну точку, а Х2 – пасивним, що прикріплюється, наприклад, до руки.

На елементах DD1.1, DD1.4 зібраний визначник біологічно активних точок (БАТ), а на DD1.2, DD1.3 – генератор стимулюючих імпульсів. При попаданні щупа Х1 на активну точку опір тіла людини в цьому місці різко падає, в результаті чого на вході елемента DD1.1, а значить, і на виході DD1.4, з'являється практично рівень логічного 0. Про знайденої точці інформує загорівся світлодіод HL1.
Одночасно з'явився на виході елемента DD1.1 рівень логічної 1 дозволяє роботу генератора. Виробляються їм імпульси проходять через узгоджувальний каскад і надходять на активний щуп Х1, а через нього – на тіло пацієнта. Діод VD1 перешкоджає проходженню імпульсів на вхід елемента DD1.1 і в той же час в паузах між імпульсами дозволяє зберегти режим пошуку БАТ. Таким чином, відпадає необхідність в кнопці, характерною для подібних стимуляторів і перемикає щупи з режиму пошуку точок у режим стимуляції.
Змінним резистором R1 встановлюють поріг спрацьовування автоматики індивідуально для кожного пацієнта, резисторами R4 і R5 – частоту проходження і тривалість стимулюючих імпульсів, а резистором R9 – їх амплітуду.
Деталі пристрої можуть бути розміщені в невеликому металевому пеналі, який слугує одночасно пасивним щупом. Для виготовлення ж активного щупа підійде відпрацювала своє кулькова авторучка, до записуючого вузлу якої припаюють провід, а в корпус при необхідності заливають лікарський препарат – тоді процедура стимулювання буде поєднуватися з електрофорезом (лікувальним методом впливу на організм постійним струмом і лікарськими речовинами, що вводяться з його допомогою через шкіру або слизові оболонки).
Якщо, крім світловий, потрібна і звукова індикація пошуку БАТ, стимулятор слід доопрацювати, як показано на рис. 2. Каскад на транзисторі VT2 спільно із каскадом на елементі DD1.4 утворюють генератор ЗЧ, сигнал якого перетвориться в звук п'єзоелектричним випромінювачем BQ1.

Слід зауважити, що в генераторі імпульсів стимулятора при регулюванні частоти трохи змінюється тривалість імпульсів, а при регулюванні тривалості – частота.

На рис. 3 приведена ще одна схема стимулятора, в якому генератор імпульсів виконаний інакше, що дозволило уникнути взаємного впливу частоти і тривалості імпульсів. Крім того, харчується генератор на елементах DD1.1-DD1.3 від елемента DD2.1.
Генератор світлових і звукових сигналів, виконаний на елементах DD2.3, DD2.4, модулюється сигналом генератора стимулюючих імпульсів – це дозволяє візуально і на слух контролювати частоту стимулюючих імпульсів. При номіналах елементів, вказаних на схемах стимуляторів, частоту імпульсів можна змінювати змінним резистором від 10 до 150 Гц, а тривалість – від 0,5 до 5 мс.

Радіо № 2, 1998.