Нерідко у радіоаматорів, конструюють пристрої для вимірювання доз іонізуючих випромінювань (дозиметри), виникають труднощі через незнання параметрів застосовуються в цих пристроях лічильників Гейгера-Мюллера. Різні конструкції цих лічильників мають неоднакові електричні характеристики. Як усно, детектором іонізуючих випромінювань в лічильниках Гейгера-Мюллера служить поглинає речовина – газ в просторі між двома електродами. Заряд збирається на аноді лічильника. Енергія іонізуючого випромінювання перетвориться в електричний сигнал, і в цьому випадку легко порахувати кількість електричних імпульсів.

Прийнято, що в газовому середовищі питаемого номінальним робочим напругою лічильника за одну хвилину має відбутися певне число розрядів-імпульсів, яке вказує на фонову активність приладу, т. е. є результатом вимірювання рівня випромінювання, що визначається нормальним фоном від природних джерел радіації – космічного або земного походження.

Основні параметри найбільш часто зустрічаються у радіоаматорів газорозрядних лічильників Гейгера-Мюллера наведені в таблиці, а типові схеми їх включення в електричний ланцюг вимірювальних датчиків і сигналізаторів показані на малюнку.

Слід, однак, зауважити, що навіть дуже ретельно відкалібровані радіолюбительські вимірювальні пристрої з лічильником Гейгера-Мюллера (як, до речі, і що випускаються для населення побутові дозиметри) не можуть бути еталонними приладами, по яких офіційно реєструються рівні доз опромінення в даній місцевості. Такий індивідуальний сигналізатор може лише вказати його власникові на можливість небезпеки радіоактивного зараження. Для кваліфікованого ж визначення порогових доз радіоактивності необхідно звертатися в місцеві служби дозиметричного контролю.

І ще – до відома тих, хто вже сконструював або зібрав подібні сигналізатори. Контролювати з їх допомогою забрудненість продуктів харчування радіонуклідами не можна. Для цієї мети потрібні більш точні детектори, причому навіть у цьому випадку необхідні ретельні вимірювання об'єму та ваги продуктів, а іноді і спеціальна підготовка проб, відповідна методика вимірювань. Любительськими і побутовими (промислового виготовлення) дозиметрами вимірюють, як правило, лише експозиційну дозу квантового випромінювання – величину іонізації, створюваної рентгенівським або гамма-випромінюванням у повітрі.

Джерело: журнал "Радіоаматор".