Для виготовлення цього приймача будуть потрібні: радіолампа типу 1Ж18Б, 1Ж24Б або 1Ж29Б, конденсатори ємністю по 1 000 пф, резистор опором 1 Мом, високоомні головні телефони та обмотувальний дріт, а для його живлення – елемент типу «Марс», батарея типу БАС-60 або БАС-80 або випрямляч, що дає напругу 50-60 ст.

Схема приймача показана на рис. 3, а його конструкція-на рис. 4, а. Він, по суті, являє собою детекторний приймач з однолампові підсилювачем низької частоти. Роль навантаження детекторного приймача виконує резистор R1. Струм низької частоти створює на ньому падіння напруги, яка подається на сітку лампи Л1 і впливає на її анодний струм.

Діод Д1 виконує роль детектора і одночасно є елементом, що забезпечує на керуючій сітці лампи негативна напруга зсуву, Якщо високочастотний сигнал не про-модульований, то діод випрямляє його, в результаті чого через резистор R1 тече струм, що створює на ньому падіння напруги зі знаками мінус на сітці і плюс на катоді лампи. Це і є напруга зсуву, необхідне для нормальної роботи лампи як підсилювача. Правда, цей приймач має один істотний недолік: якщо модульований сигнал місцевої радіостанції сильний, то негативна напруга на сітці може досягти такої величини, що лампа виявиться закритою (анодний струм дуже малий або взагалі відсутня). У таких випадках зовнішню антену слід підключати до приймача через резистор опором 300 му – 3 кім. (Опір підбирають дослідним шляхом, домагаючись неспотвореного прийому сигналів радіостанції). Зміною ємності конденсатор С2, блокуючого телефони, можна підібрати бажаний тембр звуку. Зразкові розміри корпусу приймача: довжина 120, ширина 90 і висота 50 мм. Розмітка його верхньої (лицьовий) панелі показано на рис. 4, ст.

Котушка коливального контуру саморобна (рис. 4,6). Її каркасом може бути суха кругла паличка діаметром 10 і довжиною 30 мм з приклеєними до неї щічками з щільного картону. Для котушки потрібен дріт в емалевою або шовкової ізоляції діаметром 0,12-0,25 мм. Всього треба намотати 390 витків з відводами від 180-го, 250-го і 320-го витків. Початок, відводи і кінець котушки закріплюють у проколах, зроблених в картонних щічках каркаса.

Гнізда можна застосувати готові. Але для практики роботи з жерсті вони можуть бути саморобними: в пластинці з білої жерсті (консервна банка) розміром 15X9 мм з обох коротких сторін зробити ножицями по 12-15 надрізів, згорнути в трубку, вставити в отвір панелі і відігнути пелюстки.
Лампу на панелі зміцнюють за допомогою жерстяної скоби (рис. 4, а).



Монтаж приймача навісний – всі деталі скріплюють одну з іншого з допомогою пайки без перехідних планок. Щоб монта був досить жорстким, зроблені опорні точки. В якості опорних точок можна використовувати штирі – відрізки 1,5-2-міліметровою мідного дроту завдовжки по 10 мм, збиті в панель загостреними кінцями. Деталі висновками прикручують до штирями, а потім ці місця з'єднань пропаивают.

Правильно зібраний приймач не вимагає налагодження. При наявності хорошої зовнішньої антени передачі місцевій радіостанції можна слухати на абонентський гучномовець, включений замість телефонів.

Якщо в коливальний контур включити конденсатор змінної ємності, то вийде приймач з плавною налаштуванням.

Детекторний приймач з однолампові підсилювачем низької частоти – стійко працює конструкція. Чутливість приймача, а отже, і кількість прийнятих станцій можна значно збільшити, перетворивши його в однолампові регенератор.

В.В. Вознюк. У допомогу шкільному радіогуртку

Ключові теги: радіолампи