Цей приймач-радіоточка представляє собою детекторний приймач з підсилювачем низької частоти на транзисторах п-р-п і р-п-р типів.

Із зовнішнього антеною він приймає (рис. 15) з достатньою гучністю програми місцевої чи віддаленій потужної станції. Живиться приймач від батареї «Крона», 7Д-0, 1 або від двох батарей типу КБС-Л-0, 50, з'єднаних послідовно.

Рис. 15. Схема приймача-радіоточки.

Детектування модульованих коливань високої частоти відбувається діодом Д1 Струм низької частоти, що створюється у емітер-ної ланцюга транзистора Т1, викликає значно більший струм в колекторному ланцюзі. Навантаженням транзистора Т1 є ділянка база – емітер транзистора Т2, а навантаженням цього транзистора – гучномовець Гр1.

Під час перерв у передачі, коли немає напруги сигналу на контурі, транзистор Т1 закритий. У цей час на базі транзистора Т2 діє невелика напруга зміщення і струм в колекторної ланцюга не перевищує 0,2 ма. Цей струм спокою настільки малий, що практично можна навіть не ставити вимикач живлення.

Зі збільшенням сигналу на вході приймача збільшується і струм, споживаний приймачем від батареї.

Дані катущкі коливального контуру точно такі, як і в однотранзісторном приймачі. Ємність конденсатора С1 (в межах 100-200 пф), показаного на схемі штриховими лініями, підбирають під час налаштування контуру на частоту станції.

Конструкція приймача показана на рис. 16. Його деталі змонтовані на панелі з гетинаксу, яка розміщена в корпусі абонентського гучномовця. Тут же знаходиться і батарею живлення. В якості вихідного трансформатора Тр1 використовується узгоджувальний трансформатор абонентського гучномовця. Чим більше буде коефіцієнт посилення У транзистора, тим голосніше буде працювати приймач.

Звертаємо увагу на включення діода Д1 катодом він підключений до бази транзистора Т1 а анодом – до контурної котушці L1. При іншому включення діода приймач працювати не буде.

Рис. 16. Приймальник-радіоточка в корпусі абонентського гучномовця.

В.В. Вознюк. У допомогу шкільному радіогуртку