Сотні відвідувачів Всесвітньої електротехнічної виставки прагнули потрапити в павільйон приладів зв'язку. Тут було чимало чудових апаратів.

Підносячи до вуха трубку телефону Белла, відвідувачі чули арії виступали в оперному театрі співаків, звуки оркестру і навіть оплески публіки.

На сцені театру, з якого велася передача, було встановлено десять мікрофонів (по п'ять з кожного боку), а провід від них підведені до слухових трубкам телефону Белла, виставленого в павільйоні.

У цьому ж павільйоні зв'язку були представлені різні удосконалення телеграфу Морзе, які робили користування ним більш загальнодоступним. У 1866 році телеграма з двадцяти слів коштувала сто рублів, в 1872 році-двадцять рублів. Телеграфом користувалися лише багаті. Телеграма коштувала дорого тому, що по одному дроту можна було передавати тільки одну телеграму. Хороший телеграфіст передавав на хвилину не більше сорока слів. Дуже дорого обходилася прокладання нових телеграфних ліній-повітряних проводів і підземних кабелів.

Щоб здешевити вартість телеграми, потрібно було знайти спосіб прискорення передачі.

По-різному дозволяли винахідники це завдання. – Відомий англійський учений Чарлз Уїтстона першим побудував скородействующій апарат. Подача сигналів вироблялася не рукою телеграфіста, а особливою стрічкою з отворами. Телеграфіст, набираючи потрібні знаки, попередньо пробивав на стрічці дірочки. Потім вже рухається з великою швидке стю стрічка сама зачіпала особливі штифти, які своїм рухом перетворювали знаки стрічки в електричні сигнали-крапки і тире. Апарат Уїтстона передавав до п'ятисот літер на хвилину, швидше найшвидшою скоромовки!

Здешевлення вартості телеграфної передачі домігся чудовий американський вчений і винахідник Давид Юз – той самий Юз, який винайшов вугільний мікрофон до телефону Белла. Він винайшов таке пристосування до апарату Морзе, яке дозволило отримувати на стрічці приймальні станції телеграму не у вигляді умовних знаків, а у вигляді звичайних друкованих літер. Але навіть і ця зручна система позначилася незабаром маловигідним.

У 1873 році Едісон винайшов спосіб так званої дуплексної передачі. Спосіб Едісона дозволив посилати по одному і тому ж проводу відразу дві депеші назустріч один одному. Але незабаром Едісон запропонував ще більш швидкий спосіб телеграфування-квадродуплексную передачу, завдяки чому стало можливим по одному дроту посилати навіть чотири депеші: одночасно по дві з кожного кінця телеграфної лінії.

Ще через рік французький інженер Еміль Бодо винайшов систему багаторазового (кілька депеш одночасно) телеграфування по одному дроту.

Тут же, на виставці, вперше демонструвалися будки з телефонними автоматами, які потім отримали широке розповсюдження у всіх містах і країнах.

Глядачі з інтересом і захопленням оглядали телефонні і телеграфні апарати. Але ще дуже багатьом не. Було зрозуміло не тільки їх пристрій, але навіть і способи користування ними.

Ф. ВЕЙТКОВ. ЛІТОПИС ЕЛЕКТРИКИ 1946