При використанні зовнішньої антени і хорошого заземлення приймач забезпечує досить гучний прийом програм місцевої чи віддаленій потужної радіостанції.

Приймач споживає від батареї (КБС-Л-0, 50) струм в середньому 1,5 ма, що дозволяє йому працювати без зміни батареї близько 500 ч.

Схема приймача показана на рис. 14. Коливальний контур приймача утворюють котушки L1 і междувітковая ємність цієї котушки і ємність антени. Щоб приймач був з плавною налаштуванням, паралельно котушці треба підключити конденсатор змінної ємності.

Рис. 14. Схема однотранзісторного приймача.

У приймальнику можна використовувати площинні транзистори: низькочастотні МП39-МП42 – для довгохвильового діапазону або високочастотні П401-П403, П420-П423, ГТ402 – для середньохвильового діапазону. Коефіцієнт посилення транзистора по струму У не менш 40-50,

Детектування відбувається в емітерний р-п перехід транзистора. Щоб транзистор працював без спотворень, на його базу через резистор R1 подається невелика напруга зсуву.

Котушку слід намотати на полістироловий каркас діаметром 2,8 і висотою 14 мм з феритовим подстроечним сердечником 600 ПН. Для довгохвильового діапазону котушка містить 280 витків, а для середньохвильового діапазону 110 витків дроту ПЕЛ 0,12.

Конструкція приймача довільна. Приймач можна змонтувати на невелику плату з гетинаксу, стеклотекстолита або навіть з фанери, яку разом з батареєю живлення помістити у відповідній за розмірами пластмасовій коробці.
Налагодження приймача полягає в підборі опорів резистора R1 до отримання струму в колекторному ланцюзі близько 1 ма та налаштування контура на місцеву радіостанцію сердечником котушки.

В.В. Вознюк. У допомогу шкільному радіогуртку