Бездротові навушники 18

Бездротові навушники дозволяють здійснювати прийом звукового супроводу телевізора, сигналу радіоприймача, магнітофона в межах одного приміщення середньої величини. Пристрій працює на основі передачі частотно-модульованого світлового сигналу інфрачервоного діапазону.

До складу комплекту входять компоненти для зборки передавача і приймача.

ПЕРЕДАВАЧ: сигнал низької частоти, наприклад з гнізда головних телефонів, телевізора, подається через потенціометр Р1 на вхід транзистора Т1. Елементи R2 і С2 утворюють RC-контур. З колектора транзистора Т1 сигнал подається на вивід 6 мікросхеми US1. Ця мікросхема (NE567) має вбудований генератор прямокутних імпульсів з частотою, величина якої залежить від величин елементів R6, PR1, С4. Прямокутний сигнал з 8-го виведення мікросхеми US1 через транзистори Т2 і ТЗ управляє світлодіодами D2-D7 і, відповідно, що випускаються ними інфрачервоними променями. Використання 6-ти світлодіодів служить для забезпечення більшої чистоти випромінювання. Використовуючи цифровий вимірювач частоти, за допомогою монтажного потенціометра PR1 встановлюється частота 100 кГц на 5-му виведенні мікросхеми US1 при потенціометрі Р1, з'єднаному з масою.

ПРИЙМАЧ: частотно-модульований сигнал потрапляє на приймальні світлодіоди IR1, IR2, а потім через конденсатор С1 на базу транзистора Т1. Транзистори Т1 і Т2 утворюють перетворювач. Несуча частота виділяється у фільтрі F1, звідки сигнал подається на вхід мікросхеми US1 (UL1242). Після посилення та обмеження сигнал детектируется в каскаді демодулятора. Сигнал низької частоти з виходу схеми подається через потенціометр Р1 на вхід простого підсилювача для голбвних телефонів, побудованого на транзисторах Т4-Т6.

Приймач харчується від батареї 9 В. При середній гучності звуку споживаний струм не перевищує 20 мА.

Монтаж приймача слід зробити, користуючись принциповою і монтажною схемами, а також маркуванням на друкованій платі. Після перевірки правильності монтажу можна приступити до налагодження пристрою. Не маючи в наявності чутливих вимірювальних приладів, настройку обох схем слід проводити методом проб і помилок.

На вхід передавача подається низькочастотний сигнал, наприклад з гнізда для запису телевізора. Потенціометр Р1 слід встановити в максимальному положенні, монтажний потенціометр PR1 – в середнє положення.

Приймальні фотодіоди IR1, IR2 (з'єднані з платою якомога коротшими проводами) розміщуються на відстані 1-2 м від передавача. Після включення харчування у навушниках повинен бути чутний сигнал з телевізора. Потім, обертаючи движок потенціометра PR1, слід домогтися отримання найкращого прийому. Після цього за допомогою викрутки з немагнітного матеріалу потрібно повернути стрижень котушки F1 до моменту отримання максимальної амплітуди прийнятого сигналу. Стержень котушки F1 встановлюється в такому положенні, при якому приймається сигнал при максимальному рівні прийому володіє мінімальними спотвореннями. При появі перенастроювання передавача слід зменшити рівень сигналу за допомогою потенціометра Р1 (в передавачі) дії. Остаточне регулювання проводиться, користуючись відбитим від стін випромінюванням. Правильно зібрана схема забезпечує задовільний прийом в приміщенні площею 20 м².

Плата передавача спроектована для корпусу КМ35. Використовуючи такий корпус, передають діоди розміщуємо в отворах 05 мм. Діоди слід впаяти, не скорочуючи їх висновки, тому що вони разом з ділянками міді на друкованій платі виконують роль радіатора (під час роботи ці світлодіоди досить сильно нагріваються).

Приймальні діоди слід приклеїти до верхньої частини корпусу приймача. Корпус приймача можна обклеїти зсередини алюмінієвою фольгою, з'єднаної з масою пристрою. Приймач спроектований для використання з корпусом КМ26.

Приймач:

Рис. 1. Схема електрична принципова передавача

Література: 100 кращих радіоелектронних схем; – М: ДМК Пресс, 2004. -352 С.: Іл.