Принципова схема

При використанні приймачів прямого перетворення, гетеродина яких працюють на частоті, у два рази меншою

   

несучої частоти передавача (див. розділ 4.7.1), в передавачі і приймачі зручно використовувати кварцові резонатори на одну і ту ж частоту, рівну половині робочою. У передавачі при цьому необхідно забезпечувати множення частоти коливань, що генеруються на два.

Принципова схема такого передавача приведена на рис. 3.26. Запросах генератор, зібраний на транзисторі VT1, виробляє коливання на частоті, у два рази меншою частоти випромінювання. Вихідний каскад працює в режимі класу В і, крім посилення потужності, забезпечує подвоєння частоти коливань, що надходять на його вхід за рахунок настройки контуру L3C6 на другу гармоніку вхідного сигналу. У ньому ж організована амплітудна маніпуляція шляхом комутації по постійному струму емітерний ланцюга вихідного транзистора за допомогою ключа VT3.

Дросель ДР1 грає роль подовжувальною котушки, що компенсує емкостную складову вхідного опору укороченою антени. Котушка L1 призначена для невеликого «відведення» частоти задаючого генератора від номінального значення, що необхідно для нормальної роботи з приймачем прямого перетворення. Частота випромінюваних коливань передавача – 28 МГц.

   

Деталі та конструкція

Всі конденсатори, крім С8, повинні бути керамічними. Резистори-типу MJIT-0, 125 або їм подібні. Котушка L1 містить 30 витків дроту діаметром 0,12 мм і намотаний на каркасі діаметром 5-6 мм з підлаштування сердечником з карбонільного заліза. Котушка L2 має аналогічний каркас, на який намотано 7 витків дроту діаметром 0,25 мм.

Котушка вихідного контуру L3 безкаркасні і намотується на оправці діаметром 6 мм. Вона містить десять витків дроту діаметром 0,7-0,8 мм, відвід виконується від середини. Дросель L3 – стандартний типу ДМ індуктивністю 4-6 мкГн. В якості антени передавача можна використовувати будь-яку штиркової, довжиною 30-80 см. Джерело живлення повинен бути розрахований на номінальний струм не менше 20 мА, тоді його ємності вистачить на кілька годин безперервної роботи. Друкована плата виконується з одностороннього фольгованого склотекстоліти товщиною 1-1,5 мм. Креслення друкованої плати з боку сполук наведено на рис. 3.27. На платі передбачено місце для установки резистора R0, відсутнього на принциповій схемі. Необхідність в ньому може виникнути при харчуванні пристрою від 7-9 В.

У цьому випадку вихідна потужність може перевищувати дозволені 10 мВт, і резистор призначений для її зниження. Величина опору резистора підбирається дослідним шляхом в діапазоні 10-100 Ом.

Налаштування

Переконавшись у правильності монтажу, встановити сердечники обох котушок в середнє положення. Тимчасово з'єднати модуляційний вхід з плюсом джерела живлення. Підключити живлення і проконтролювати наявність випромінювання, розташувавши замкнуті між собою щупи осцилографа в безпосередній близькості від передавальної антени. Чутливість осцилографа повинна бути включена максимальна.

Домогтися максимуму амплітуди коливань спостережуваних обертанням сердечника котушки L2 і розтяганням (стиском) витків котушки L3. Відхилення від резонансу частоти вихідного контуру можна попередньо визначити наступним чином. Поступово підносячи до котушки L3 шматочок будь-якого фериту, спостерігати зміни амплітуди коливань на екрані осцилографа. Якщо коливання наростають, то вихідна індуктивність контуру недостатня, і витки котушки необхідно стискати. В іншому випадку – розтягувати.

На закінчення проконтролювати струм, споживаний передавачем. При напрузі живлення 5 В струм повинен лежати в межах 4-8 мА.

Остаточна установка частоти передавача виконується підлаштування сердечником котушки L1 при спільній роботі з приймачем. У результаті настройки необхідно отримати на виході частини приймача, що передує детекторної, різницеву частоту 8-10 кГц.

   

Дніщенко В. А.

500 схем для радіоаматорів. Дистанційне керування моделями.
СПб.: Наука і техніка, 2007. – 464 е.: мул.