Компактний регулятор ходу можна зібрати за схемою, представленою на рис. 7.27. Детальний опис знаходиться в [18].

Елементи DD1.1 і DD2.1 тут утворюють режиму мультівібратор і тимчасової розрізнювачем, a DDI.2-пристрій визначення напрямку обертання двигуна. За умови, що тривалість канального імпульсу більше опорного, високий потенціал формується на висновок 13 DDI, в іншому випадку – на висновок 12.

Різницеві імпульси з виведення 3 DD2 поступають на подовжувач, реалізований на елементах VD1, R4, R5, R6, R7 і DD2.2. Через буферні елементи DD2.3, DD2.4 подовжені імпульси управляють електронним ключем VT2.

Тривалість опорних імпульсів встановлюється потенціометром R1, а коефіцієнт подовження – потенціометром R7. Технологія настройки неодноразово викладалася вище.

 

 

Деталі та конструкція

Друкована плата цього варіанту наведена на рис. 7.28. Діод VD2 на платі відсутня, оскільки для малопотужних реле можна обійтися і без демпфування.

Дніщенко В. А.

500 схем для радіоаматорів. Дистанційне керування моделями.
СПб.: Наука і техніка, 2007. – 464 е.: мул.