Тут зображена схема першого варіанту приймача, що використовувався в системі дистанційного управління телевізорів «Горизонт 51 CTV-510». Вихідний сигнал у рівнях ТТЛ знімається з виведення 9 мікросхеми. Вхідний коливальний контур L1, С13 і опорний контур синхронного детектора L2, С22-С24 налаштовані на частоту 36 кГц, тому й генератор піднесе в передавачі необхідно перебудувати на цю ж частоту.

Котушка L1 повинна мати індуктивність 50 мГн і містить приблизно 180 витків дроту діаметром 0,1 мм на феритових кільцях 2000НМ із зовнішнім діаметром 12-16 мм. Остаточно кількість витків уточнюється при налаштуванні вхідного контура на 36 кГц. Котушка L2 має індуктивність 3,3 мГн, що вимагає намотування 45-50 витків на аналогічному сердечнику. Обидві котушки необхідно помістити в екрани.

   

У другому варіанті приймача використовується вітчизняна мікросхема К1056УП1. Для виділення командних імпульсів до виходу мікросхеми підключені амплітудний детектор і нормалізатор імпульсів, зібрані на логічних елементах DD1.1, DDI.2 і діод VD2. Мікросхему і фотодіод для підвищення перешкодозахищеності необхідно помістити в екран. Друковані плати читачам пропонується розвести самостійно.

    

   

   

Дніщенко В. А.

500 схем для радіоаматорів. Дистанційне керування моделями.
СПб.: Наука і техніка, 2007. – 464 е.: мул.