Резистор (Англ. resistor від лат. Resisto – опираюся)-один з найпоширеніших радіоелементів. Навіть у простому транзисторному приймальнику число резисторів досягає декількох десятків, а в сучасному теле-іізоре їх не менше двох-трьох сотень. Резистори використовують як навантажувальних і струмообмежувальні елементів, дільників напруги, додаткових опорів і шунтів у вимірювальних ланцюгах і т. д.

Основним параметром резистора є опір, Що характеризує його здатність перешкоджати протіканню електричного струму. Опір вимірюється в омах, кілоомах (тисяча Ом) і мегаомах (1 000000 Ом).

   Постійні резистори. Спочатку резистори зображували на схемах у вигляді лпманой лінії – меандру (рис. 41, а, б), яка позначала високоомний прокол, намотаний на ізоляційний каркас. В міру ускладнення радіоприладів число резисторів в них збільшувалася, і, щоб полегшити накреслення, їх з йшли зображати на схемах у вигляді зубчастої лінії (рис. 41, в). На зміну цьому символу прийшов символ у вигляді прямокутника (рис. 41, г), який стали застосовувати для позначення будь-якого резистора, незалежно від його конструк-i і пі їх особливостей.

Німннальную потужність розсіювання резистора (від 0,05 до 5 Вт) позначають спеціальними знаками, поміщається усередині символу (рис. 42). Зауважимо, мм ні таки не повинні стосуватися контуру умовного позначення резистора.

На принциповій схемі номінальний опір резистора вказують поряд з умовним позначенням (рис. 43). Згідно ГОСТ 2.702-7S опорі від 0 до 999 Ом вказують числом без одиниці вимірювання (2,2, 33, 120 …), від 1 до 999 кОм – числом з бумвой к (47 до, 220 к, 910к і т. д.), понад 1 мегаомах – числом з буквою М (1 М, 3,6 м і т. д.).

 

Рис. 41

Рис. 42

Рис. 43

На резисторах вітчизняного виробництва номінальний опір, допустиме відхилення від нього, а якщо дозволяють розміри, і номінальну потужність розсіювання вказують у вигляді повного або скороченого (Кодованого) позначення. Згідно ГОСТ 11076-69 одиниці опору в кодованій системі позначають буквами Е (ом), К (килоом) і М (мегаом). Так, резистори опором 47 Ом маркують 47е, 75 Ом-75Е, 12 кОм – 12К, 82 кОм-82К і т. д. Опору від 100 до 1000 Ом і від 100 до 1000 кОм виражають у частках кілоомах і мегаомах відповідно, причому на місці нуля і коми ставлять відповідну одиницю виміру: 180 Ом = 0,18 кОм = К18; 910 Ом = 0,91 кОм = К91, 150 к0м = 0,15 МОм = М15; 680 к0м = 0,68 МОм = = М68 і т. д. Якщо ж номінальний опір виражено цілим числом з дробом, то одиницю виміру ставлять на місці комою: 2,2 Ом – 2Е2; 5,1 кОм-5К1; 3,3 МОм – ЗМЗ і т. д.

Кодовані літерні позначення встановлені і для допустимих відхилень опору від номінального. Допустимим відхиленням ± 1%-відповідає буква Р, ± 2%-Л, ± 5%-І, ± 10%-С, ± 20%-В. Таким чином, напис на корпусі резистора К75І позначає номінальний опір 750 Ом з допустимим відхиленням ± 5%; напис МЗЗВ – 330 кОм ± 20% і т. д.

Постійні резистори можуть мати один або кілька відводів від резистивного елемента. На умовному позначенні такого резіетора додаткові висновки зображують у тому ж порядку, як це має місце в самому резисторі (рис. 44). При великому числі відводів довжину символу допускається збільшувати.

 

Рис. 44

Опір постійного резистора, як говорить сама назва, змінити неможливо. Тому, якщо в ланцюзі потрібно встановити певний струм або напруга, то для цього доводиться підбирати окремі елементи ланцюги, якими часто є резистори. Біля символів цих елементів на схемах ставлять зірочку * – знак, що говорить про необхідність їх підбору при настройці або регулюванні.

   Регульовані резистори, Тобто резистори, опір яких можна змінювати в певних межах, застосовують як регуляторів посилення, гучності, тембру і т. д. Загальне позначення такого резистора складається з базового символу і знака регулювання (рис. 45), причому незалежно від положення символу на схемі стрілку, що позначає регулювання, проводять у напрямку знизу вгору під кутом 45 ". – _

   Змінні резистори, Як правило, мають мінімум три висновки: від кінців струмопровідного елемента і від щіткового контакту, який може переміщатися по ньому. З метою зменшення розмірів та спрощення конструкції струмопровідний елемент зазвичай виконують у вигляді незамкнутого кільця, а щітковий контакт закріплюють на валу, вісь якого проходить через його центр. Таким чином, при обертанні валика контакт переміщається по поверхні струмопровідного елемента, в результаті опір між 'ним і крайніми висновками змінюється.

У недротяні змінних резисторах володіє опором то-копроводящій шар нанесений на подковообразную платівку з гетинаксу або текстоліту (резистори СП, СПЗ-4) або впресовано в дугоподібну канавку керамічного підстави (резистори СПО).

У дротяних резисторах опір створюється високоомним проводом, намотаним в один шар на кільцеподібному каркасі. Для надійного з'єднання між обмоткою і рухомим контактом провід зачищають на глибину до чверті його діаметру, а в деяких випадках і полірують.

Існують дві схеми включення змінних резисторів в електричний ланцюг. В одному випадку їх використовують для регулювання струму в колі, і тоді регульований резистор називають реостатом, в іншому – для регулювання напруги, тоді його називають потенціометром. Показане на рис. 45 ус-лонное графічне позначення використовують, коли необхідно зобразити реостат в загальному вигляді.

Для регулювання струму в колі змінний резистор можна включити діумя висновками: від щіткового контакту і одного з кінців струмопровідного • ле мента (рис. 46, а). Однак таке включення не завжди допустимо. Якщо, на-

 

Рис. 45

 

Рис. 46

приклад, в процесі регулювання випадково порушиться з'єднання щіткового контакту з струмопровідним елементом, електричний ланцюг ока-1 жется розімкнутої, а це може стати причиною пошкодження при

бору. Щоб виключити таку можливість, другий висновок струмопровідного елемента з'єднують з висновком щіткового контакту (рис. 46,6). У цьому випадку навіть при порушенні з'єднання електричний ланцюг не буде розімкнути.

Загальне позначення потенціометра (Рис. 46, в) відрізняється від символу реостата без розриву ланцюга тільки відсутністю з'єднання висновків між собою.

До змінних резисторам, застосовуваним в радіоелектронній апаратурі, часто пред'являються вимоги по характеру зміни опору при повороті їх осі. Так, для регулювання гучності в звуковідтворювальної апаратурі необхідно, щоб опір між виводом щіткового контакту і правим (якщо дивитися з боку цього контакту) висновком струмопровідного елемента змінювалося за показовим (зворотному логарифмическому) закону. Тільки в цьому випадку наше вухо сприймає рівномірне збільшення гучності при малих і великих рівнях сигналу. У вимірювальних генераторах сигналів звукової частоти, де як частотозадающіх елементів часто використовують змінні резистори, також бажано, щоб їх опір змінювалося за логарифмічною або показовим законом. Якщо ця умова не виконати, шкала генератора виходить нерівномірною, що ускладнює точну установку частоти.

Промисловість випускає недротяні змінні резистори, в основному, трьох груп: А – з лінійною, Б – з логарифмічною і В – з обернено-логарифмічною залежністю опору між правим і середнім висновками від кута повороту осі ф (рис. 47, а). Резистори групи А використовують в радіотехніці найбільш широко, тому характеристику зміни їх опору на схемах зазвичай не вказують. Якщо ж змінний резистор нелінійний (наприклад, логарифмічний) і це необхідно вказати на схемі, символ

 

Рис. 47

резистора перекреслюють знаком нелінійного регулювання, біля якого (внизу) поміщають відповідну математичну запис закону зміни.

Резистори груп Б і В конструктивно відрізняються від резисторів групи А тільки струмопровідним елементом: на підківку таких резисторів наносять струмопровідний шар з питомою опором, змінним по її довжині. У дротяних резисторах форму каркаса вибирають такий, щоб довжина витка високоомного проводу змінювалася за відповідним законом (рис. 47,6).

   Регульовані резистори мають відносно невисоку надійність і обмежений термін служби. Кому з власників радіо або магнітофона не доводилося після двох-трьох років експлуатації чути шарудіння п треокі з гучномовця при регулюванні гучності. Причина цього неприємного явища – в порушенні контакту щітки з струмопровідним шаром або знос останнього. Тому, якщо основною вимогою до змінного резистору є підвищена надійність, застосовують резистори зі сту-* пенчатой ??регулюванням. Такий резистор може бути виконаний на базі перемикача на кілька положень, до контактів якого підключені ре-, зістора постійного опору. На схемах ці подробиці не показують, обмежуючись зображенням символу регульованого резистора зі знаком ступеневої регулювання, а якщо необхідно, вказують і число ступенів (рис. 48).

Деякі змінні резистори виготовляють з одним, двома і навіть з трьома відводами. Такі резистори застосовують, наприклад, в тонкомпенсіро-ванних регуляторах гучності, використовуваних у високоякісній звуковідтворювальної апаратури. Відводи зображують у вигляді ліній, що відходять від довгої сторони основного символу (рис. 49).

Для регулювання гучності, тембру, рівня запису в стереофонічною апаратурі, частоти в вимірювальних генераторах сигналів і т. д. застосовують здвоєні змінні резистори, опору яких змінюються одночасно при повороті загальної осі (або переміщенні движка). На схемах символи входять до них резисторів намагаються розташувати можливо ближче один до одного, а механічний зв'язок показують або двома суцільними ли-

 

Рис. 48

Рис. 53

представляє собою пакет вугільних шайб, змінює свій опір під дією механічного зусилля. Для стиснення шайб зазвичай використовують електромагніт. Змінюючи напругу на його обмйтке, можна у великих межах змінювати ступінь стиснення шайб і, отже, опір вугільного стовпа. Використовують такі резистори у стабілізаторах і регуляторах напруги. Умовне позначення вугільного стовпа складається з ба-зовцго символу резистора і знака нелінійного саморегулювання з буквою Р, яка символізує механічне зусилля – тиск (рис. 53, а).

   Терморезистори, Як говорить сама назва,. Характеризуються тим, що їх опір змінюється під дією температури. Струмопровідні елементи цих резисторів виготовляють з напівпровідникових матеріалів. Опір терморезистора прямого підігріву змінюється за рахунок виділяється в ньому потужності або при зміні температури навколишнього середовища, а терморезистора непрямого підігріву – під дією тепла, що виділяється спеціальним підігрівачем. Залежність опору терморезисторов від температури має нелінійний характер, тому на схемах їх зображують у вигляді нелінійного резистора зі знаком температури -1 ° (рис. 53,6, в). Знак температурного коефіцієнта опору (позитивний, якщо зі збільшенням температури опір терморезистора зростає, і негативний, якщо воно зменшується) вказують тільки в тому випадку, якщо він негативний (рис. 53, в). У умовне позначення терморезистора непрямого підігріву крім знака нелінійного регулювання входить символ підігрівача, що нагадує перевернуту латинську букву U (рис. 53, г).

Нелінійні напівпровідникові резистори, відомі під назвою ва-Рісторі, змінюють свій опір при зміні прикладеної до них напруги. Існують варистори, у яких збільшення напруги всього в 2-3 рази супроводжується зменшенням опору в кілька десятків разів. На схемах їх позначають у вигляді нелінійного саморегульованого резистора з латинською буквою U (напруга) у зламу знака саморегулювання (рис. 53,3).

У системах автоматики широко використовують фоторезистори – напівпровідникові резистори, що змінюють свій опір під дією світла. Умовне графічне позначення такого резистора складається з базового символу, який міститься у коло (символ корпусу напівпровідникового приладу), і знака фотоелектричного ефекту – двох похилих паралельних стрілок.

 

Література:
В.В. Фролов, Мова радіосхем, Москва, 1998