ГА Попов, м. Хмельницький

Про антенних підсилювачах в різни журналах написано багато. Але, незважаючи на це, пропонований мною варіант антенного підсилювача може представляти інтерес.

При його реалізації переслідувалося дві мети:

1) отримати прийнятний коефіцієнт підсилення для подальшого прийому ДМВ;

2) зробити його непомітним для викрадачів антенних підсилювачів, тобто його розміри повинні бути зведені до мінімуму, що дозволяє помістити його разом з кабелем зниження всередину труби-стійки кріплення антени.

Для мініатюризації використані конденсатори типу К10-17, резистори типу ОМЛТ-0,125, відповідні транзистори і друкований монтаж.

Принципова схема показана на рис.1 і особливих пояснень не вимагає. Транзистори VT1, VT2 типу 2Т3101А, 2Т31 ISA, 2T391A, 2Т3123А, 2Т3124А (тобто з мінімальним коефіцієнтом шуму). Транзистор VT3 типу 2Т640, 2Т642, 2Т648 (літера особливої ??ролі не грає). Дані котушок індуктивності: L1 – 3 витка проводу 0,6 мм (посріблений

або луджений) на оправці 2,5 мм; L2 – 4 витка того ж проводу на оправці 1,8 мм, 13 – аналог L1.

 

 

 

 

 

 

 

 

Залежність коефіцієнта підсилення від частоти показана на рис.2. Коефіцієнт підсилення для трехкаскадного підсилювача близько 35 дБ, коефіцієнт підсилення для двокаскадного підсилювача 20 – 23 дБ.

Ескізне розташування деталей показано на рис.3. Зібраний антенний підсилювач поміщають у власний корпус. Найзручніше для цього використати трубку з міді або латуні відповідного діаметру, яка потім вставляється всередину труби-стійки. Корпус-трубка повинна бути лудженої або виконана з лудженої жерсті. Підсилювач ретельно герметизують від попадання вологи шляхом акуратною пайки корпусу, кабелів (або на додаток до цього клеєм БФ, епоксидним клеєм і т.п.).

Живлення подається по тому ж кабелю, що і зниження антени. Режими транзисторів при різних напругах живлення зведені в таблицю.