Принципова схема

Приймач призначений для роботи з амплітудно-маніпу-ліровать сигналами тривалістю не менше 0,5 мс. Частота настройки-28 МГц. Чутливість при відношенні "сигнал / шум», рівному 10, не гірше 1 мкВ (10 мкВ без УРЧ). Амплітуда позитивних вихідних імпульсів не менше 200 мВ (Вих.1). Ефективна АРУ ??забезпечує зміну цього сигналу в межах 200-400 мВ при зміні вхідного в межах 0,5-2500 мкВ.

Напруга живлення 5-6 В при струмі споживання не більше 7,5 мА (без УРЧ – 5 мА). Для узгодження з цифровою частиною апаратури (при необхідності) на виході приймача передбачена установка компаратора. Вихідний сигнал компаратора (Вих.2) являє собою негативні прямокутні імпульси стандартної амплітуди, що практично дорівнює напрузі харчування.

Принципова схема пристрою приведена на рис. 5.51. УРЧ, гетеродин і змішувач повністю аналогічні попередньому варіанту.

При бажанні, як і в попередній схемі, УРЧ можна зі схеми виключити, вилучивши деталі С1, С2, С4, С5, Rl, R2, R4 і транзистор VT1. У цьому випадку верхню по схемі точку з'єднання діодів VD1, VD2 необхідно підключити безпосередньо до вхідного контуру (точка з'єднання С4 і L1). Чутливість при цьому погіршиться до 10 мкВ.

Фільтр нижніх частот C9-R3-C6 пригнічує побічні продукти перетворення і перешкоджає просочуванню напруги гетеродина в наступні каскади. Сигнал з його виходу

   

надходить на мікросхему DA1, що виконує функції підсилювача різницевої частоти і детектора обвідної.

Перші два транзистора в цій мікросхемі утворюють попередній підсилювач з регульованим коефіцієнтом підсилення. Харчування на нього подається через емітерний повторювач вбудованої системи АРУ і може зміняться в діапазоні 2,3-1,4 В в залежності від амплітуди вхідного сигналу. Змінюється в результаті коефіцієнт посилення забезпечує в приймальнику ефективну АРУ, параметри якої наведені на початку параграфа.

Через конденсатор С17 сигнал надходить на основний підсилювач, зібраний з диференціальної схемою. Зовнішній резистор R8 задає режим роботи підсилювача по постійному струму. До висновку 4 мікросхеми підключається конденсатор С19, що визначає величину негативного зворотного зв'язку по змінному струму в каскаді, а значить і його коефіцієнт посилення. Продетектірованний сигнал знімається з виведення 9 мікросхеми. Постійна складова продетектированного сигналу керує коефіцієнтом посилення попереднього каскаду.

Продетектірованний сигнал, що пройшов фільтр нижніх частот R9-C20 (Вих.1), має амплітуду 0,2-0,4 В при синусо

   

ідальня обвідної і до 3 В при обвідної у вигляді коротких прямокутних імпульсів. Остання обставина зумовлено тим, що ефективність АРУ різна при безперервної та імпульсної огинають.

Для перетворення вихідних сигналів приймача до рівнів, необхідним для нормальної роботи цифрової частини апаратури, на транзисторі VT3 зібраний компаратор напруги, поріг спрацьовування якого регулюється підбором номіналу резистора R11. Вихідний сигнал компаратора (Вихід 2) являє собою прямокутні імпульси негативної полярності.

Пристрій можна використовувати і для прийому аналогового сигналу, наприклад в зв'язковою радіостанції або апаратурі дискретного управління. У цьому випадку сигнал знімається з Вих.1, а каскад на транзисторі VT3 зі схеми виключається.

Деталі та конструкція

Друкована плата приймача і розміщення на ній деталей зображені на рис. 5.52. На платі передбачено місце для стабілізатора напруги на 5 В типу КР1170ЕН5 (DA2), відсутнього на принциповій схемою. Його встановлюють, якщо в інших блоках апаратури відсутній стабілізований джерело відповідної напруги.

Контурні котушки LI, L2 намотуються на каркасах 5-6 мм і обов'язково повинні бути укладені в екрани. В іншому випадку УРЧ буде самозбуджуватися. Котушки однакові і містять по 3 + 6 витків дроту діаметром 0,25-0,3 мм. Котушка L3 намотана дротом діаметром 0,15-0,18 мм на резисторі MJIT-0, 5 опором не менше 100 кОм і містить 24 витка з відведенням від середини.

Кварцові резонатори в передавачі і приймачі бажано застосувати однакові на 14МГц. У цьому випадку легко буде добитися їх взаємної расстройки, що забезпечує різницеву частоту на виході змішувача 8-10 кГц. В принципі, можна застосувати будь-яку пару кварцев за умови, що буде виконана умова Д / = [/ прд-2/гет | = 8 … 25кГц. Необхідно тільки пам'ятати, що дозволеними для передавача є частоти (/ ПРР), що лежать в інтервалах 28-28,2 МГц і 27,12 МГц ± 0,6% = 26,96-27,28 МГц. Випробування показали, що найбільший рівень сигналу на виході мікросхеми DA1, при значеннях номіналів навісних елементів, зображених на схемі, виходить у випадку Д / = 20 кГц.

Діоди змішувача VD1, VD2 типу КД514 можна замінити на КД503А з деякою втратою чутливості (приблизно в півтора рази). Польовий двухзатворном транзистор BF964 замінюється на вітчизняні КП306, КП350, КП327 з будь-якою буквою. Зі зміною малюнка друкованої плати можна встановити будь-який інший УРЧ за однією із схем, широко представлених в радіоаматорського літературі. Якщо не потрібно дальність дії апаратури більше 20-30 м, УРЧ зі схеми можна виключити так, як це говорилося вище.

Транзистори VT2, VT3 можуть бути типу КТ315 або КТ3102 з будь-якими літерними індексами.

Електролітичні конденсатори – будь-якого типу на напругу, не менш 6,3 В. Решта конденсатори використовувалися імпортні дискові, керамічні. Їх можна замінити на вітчизняні, наприклад КМ-6, але при цьому може знадобитися збільшення настановних розмірів на друкованій платі.

Всі резистори – MJIT-0, 125 або їм аналогічні. Мікросхема К157ХА2 може бути замінена на К237ХА2 зі зміною малюнка друкованої плати.

Антена приймача – відрізок дроту довжиною 15-30 см.

Налаштування

Після перевірки правильності монтажу тимчасово впаяти замість резистора R6 підлаштування на 10 кОм. Підключити живлення тієї величини в діапазоні 5-6 В, при якій приймач буде експлуатуватися, і переконатися, що гетеродин збуджується. Для цього, контролюючи осцилографом напруга на середньому виведення котушки L3, обертанням осі підключеного подстроеч-ного резистора отримати на екрані високочастотні коливання частоти 14 МГц.

Переключити осцилограф на 14 вивід мікросхеми DA1. Вимкнути тимчасово АРУ, закоротив висновок 6 мікросхеми на корпус. Підключивши до входу приймача через конденсатор ємністю не менше 0,01 мкФ генератор стандартних сигналів, встановити на його виході немодульованою напруга амплітудою 100 мкВ і частотою 28 МГц. Змінюючи частоту генератора в невеликих околицях близько 28 МГц, домогтися на екрані коливань різницевої частоти 8-10 кГц. Сердечниками котушок LI, L2 налаштувати контуру в резонанс по максимуму амплітуди спостережуваних коливань.

Коефіцієнт посилення настроюваної частини схеми істотно залежить від амплітуди гетеродинного напруги, що подається на змішувач. Для її оптимізації необхідно змінювати амплітуду гетеродинного напруги за допомогою підлаштування резистора, домагаючись максимуму спостережуваних на екрані осцилографа коливань. Потім виміряти опір підлаштування резистора і на його місце впаяти постійна, відповідного номіналу. Правильно налаштований приймач повинен забезпечувати на висновок 14 напруга різницевої частоти 12-15 мВ при вхідному напрузі з генератора стандартних сигналів, що дорівнює 10 мкВ.

   

Далі слід прибрати перемичку, блокувати роботу схеми АРУ і перемкнути осцилограф на Вих.1 схеми. Вимкнути тимчасово базу транзистора VT3 від цієї точки. На генераторі стандартних сигналів включити режим амплітудної модуляції і встановити її глибину рівної 90%. Рівень вихідного сигналу – 100 мкВ. На екрані осцилографа повинен спостерігатися синусоїдальна коливання частотою 1 кГц та амплітудою 300-400 мВ.

На спостережувану криву може бути накладено коливання різницевої частоти 8-10 кГц, амплітуда якого не повинна становити більше 10% від основного коливання (рис. 5.53). Зменшуючи рівень вхідного сигналу і підлаштовуючи, при необхідності, вхідні контури, переконатися, що чутливість приймача не гірше 1 мкВ. Припаяти базу транзистора VT3 на місце.

При використанні на виході приймача компаратора, його настройка зводиться до підбору величини резистора R11. Найкраще тимчасово замінити його підлаштування, величиною 15 кОм. Перед включенням схеми встановити максимальне значення опору цього резистора (в іншому випадку може вийти з ладу транзистор) і після включення приймача, контролюючи осцилографом сигнал на Вих.2, зменшувати вели-

чину опору до тих пір, поки у спостережуваних на екрані імпульсів прямокутної форми тривалість негативній частині періоду не стане в два рази менше тривалості позитивної частини. Рівень сигналу з виходу генератора при цьому повинен бути встановлений 3-5 мкВ. Вимірявши величину отриманого опору подстроечніка, впаяти в схему постійний резистор найближчого номіналу.

Ще краще настроювати приймач за сигналами передавача, з яким передбачається спільна робота. Передавач, включений в режимі амплітудної маніпуляції прямокутними імпульсами, розташувати на відстані 2-3 м від приймача. Підлаштовуючи частоту передавача з допомогою котушки індуктивності, включеної послідовно з кварцем, домогтися на виведенні 14 мікросхеми прямокутних імпульсів з синусоїдальним заповненням.

У межах прямокутного імпульсу тривалістю 0,5 мс повинно уміщатися від 5 (мінімум) до 10 періодів синусоїдального заповнення. Якщо за допомогою згаданої котушки не вдається вкластися в рекомендований діапазон, можна додатково спробувати змінити частоту гетеродина в приймачі, підбираючи величину конденсатора СЮ. Максимуму амплітуди спостережуваних синусоїдальних імпульсів необхідно домагатися аналогічно тому, як це рекомендовано при настройці за допомогою ГСС.

   

Дніщенко В. А.

500 схем для радіоаматорів. Дистанційне керування моделями.
СПб.: Наука і техніка, 2007. – 464 е.: мул.