Пристрій реагує на наближення руки до металевого предмету, наприклад замку, сейфу, або ж на дотик охороняється предмета. Датчиком може служити і будь-яка електропровідних пластина з розмірами приблизно 200×200 мм. Чутливість датчика залежить від налаштування і може Складати до 20 см.

Відмінною особливістю наведених схем ємнісних датчиків є їх мале споживання (робота в режимі мікрострумів), що дозволяє застосовувати автономне живлення.

В основі роботи схеми (рис. 3.34) використовується принцип змінною ємності. При піднесенні руки до датчика WA1 в коливальний контур автогенератора на транзисторі VT1 вноситься ємність, і його частота змінюється. Початкова частота автогенератора близько 280 кГц. Схема настроюється так, щоб другий коливальний контур (L2, С7) був в резонансі з частотою автогенератора.

На транзисторі VT4 зібраний активний детектор ВЧ сигналу. При достатній амплітуді напруги в контурі (L2, С7) VT4 буде знаходитися в насиченні (при цьому VT5 замкнений).

   

На транзисторі VT4 зібраний активний детектор ВЧ сигналу. При достатній амплітуді напруги в контурі (L2, С7) VT4 буде знаходитися в насиченні (при цьому VT5 замкнений).

Ланцюг з резисторів R6, R7 забезпечує стійку роботу схеми при зміні живлячої напруги від 3,5 до 10 В. Резистором R6 можна встановити потрібну чутливість датчика.

Транзистори VT2 і VT3 використовуються як діоди для стабілізації режимів роботи транзисторів VT1 і VT4 при зміні живлячої напря-дення. У порівнянні з діодами перехід транзистора забезпечує кращу стабілізацію напруги при малих робочих струмах.

Для зручності налаштування схеми до колектора VT5 можна підключити світлодіод з обмежувальним резистором (величина резистора залежить від напруги живлення і може бути від 200 до 1000 Ом).

   

   

Груба настройка схеми проводиться конденсатором С7, плавна – сердечником котушки L2, а також резистором R6. Остаточне налаштування пристрою проводиться з реальним датчиком WA1, з яким схема буде надалі працювати. При цьому якщо охороняється предмет має велику металеву поверхню, то може знадобитися установка розділового конденсатора невеликої ємності (5 … 100 пФ) між WA1 і контактом 1 схеми.

Котушки L1, L2 намотані на феритовому стрижні типу 600НН (або 400НН) діаметром 10 мм і довжиною 55 мм (див. рис. 3.35). Такі ферити 'використовуються в якості антени в приймачах на СВ і ДВ діапазонах. Котушка L1 містить 350 витків, L2 – 250 витків дроту ПЕЛШО діаметром 0,08 … 0,12 мм, які розподілені рівномірно по паперовому каркасу на феритовому стрижні. Сердечник L2 повинен переміщатися щодо каркаса.

Постійні резистори застосовані типу С2-23, під-строечний R6 – СПЗ-19а, конденсатор СЮ типу К53-1,

інші конденсатори типу К10-17.

* На рис. 3.36 і 3.37 наведена конструкція друкованої плати і розташування на ній елементів.

Схема датчика розміщується в будь-якому пластмасовому корпусі і кріпиться поблизу отдатчіка WA1 (100 … 200 мм).

Пристрій може працювати спільно з іншими схемами охорони в якості датчика або як самостійне охоронний пристрій при наявності звукового індикатора (рис. 3.38).

Параметри котушок L1, L2 такі ж, як в схемі, наведеній на рис. 3.34, котушка L3 намотана на двох склеєних разом феритових кільцях (600 … 2000НН) типорозміру К10x6x3 і містить 250 витків того ж дроту (індуктивність її близько 120 мГн).

   

   

Принцип роботи звукового генератора на транзисторах VT6 і VT7 аналогічний з наведеною схемою на рис. 4.12. Як джерело звуку HF1 підійде будь пьезоізлучатель, але топологія друкованої плати (рис. 3.39) дана для установки ЗП-18.

На платі резистори R1 і R2 раполагается над конденсаторами, що збільшує щільність монтажу, а конденсатор С10 застосований типу К50-16 на 16 В.

При харчуванні схеми від джерела з напругою 6 В струм споживання в режимі ОХОРОНА не перевищує 1 мА, а при звуковому сигналі – 3 мА.