Принципова схема

   

Основні характеристик першого передавача наступні:

? робоча частота – 28 МГц;

? потужність передавача -10 мВт;

? девіація частоти – 2,5 кГц.

Передавач (рис. 3.37) реалізований на спеціалізованій мікросхемі, раніше використовувалася в АМ-варіанті. Відмінність пов останнього полягає в тому, що кварцовий резонатор ZQ1 геперь підключений до модулятору на базі варикапа, наявного з складі мікросхеми. Котушка L1 як і раніше використовується цля точної установки частоти. Командна посилка подається на потенціометр R4, за допомогою якого можна регулювати девіацію частоти задаючого генератора.

Посилені коливання частотою 14 МГц надходять на вхід вихідного каскаду, що працює в режимі подвоєння частоти за: чет відповідного налаштування контура L2C9. Транзистор VT2 не використовується.

Рис. 3.37. Принципова схема передавача на спеціалізованій мікросхемі

   

Деталі та конструкція

Друкована плата передавача зображена на рис. 3.38. Котушка L1 намотана на каркасі діаметром 5-6 мм з підлаштування сердечником з карбонільного заліза і містить 30 витків дроту діаметром 0,12-0,15 мм. Котушка вихідного контуру L2 безкаркасні і намотується на оправці діаметром 6 мм. Вона містить десять витків дроту діаметром 0,7-0,8 мм, відвід робиться від середини. Дросель L3 – стандартний типу ДМ індуктивністю 4-6 мкГн. В якості антени передавача можна використовувати будь-яку штиркової довжиною 30-80 см.

Налаштування

Налаштування передавача повністю аналогічна описаній в розділі 3.5.7. На закінчення встановлюється девіація. Для цієї мети можна використовувати власний приймач. На вхід передавача подається командна посилка від формувача.

Підключивши осцилограф до виходу приймача (до компаратора), спостерігають прямокутні імпульси командного посилки (приймач і передавач рознесені на відстань 2-3 м, антени відключені). Обертанням потенціометра R4 з лівого за схемою положення необхідно зловити момент, коли амплітуда імпульсів на виході приймача перестане наростати.

   

Підвищення потужності до 50 мВт

Потужність передавача можна легко підвищити до 40-60 мВт. Для цього досить використовувати наявний в мікросхемі транзистор VT2. Зміни, які необхідно зробити у схемі, зображені на рис. 3.39.

Котушка L2 тепер повинна мати 6 витків дроту діаметром 0,25 мм і мати такий же каркас з сердечником, що і L1. Дросель L3 – ДМ-0, 1 на 20-50 мкГн. L4 аналогічна L2, але має 8 витків дроту. Подовжуючий дросель L5 такий же, як і в попередньому випадку.

Допрацювавши схему так, як це показано на рис. 3.40, можна отримати вихідну потужність 200-500 мВт при напрузі живлення 4,5-9 В відповідно. Котушка L3 тут безкаркасні, намотується (на оправці діаметром 3 мм) проводом 0,6 мм і містить 15 витків з відведенням від шостого (зверху за схемою). Вихідний транзистор – КТ645, КТ646, КТ603Б.

   

Збільшення мощностдо 500 мВт

   

Дніщенко В. А.

500 схем для радіоаматорів. Дистанційне керування моделями.
СПб.: Наука і техніка, 2007. – 464 е.: мул.