Переваги цієї конструкції – простота, повторюваність і доступність елементної бази. Радіостанція призначена для проведення двостороннього зв'язку з використанням частотної модуляції. Як приймач застосований сверхрегенератора, що володіє відносно високою чутливістю – 10 мкВ.

Сверхрегератівний детектор приймача (мал. 42) виконаний на транзисторі VT2, а високочутливий УЗЧ – на транзисторах VT3, VT4.

У схемі відсутні кварц, котушки з відводами і НЧ-трансфор-матора, що підвищує доступність конструкції в її повторенні навіть для початківців радіоаматорів. Налагодження радіостанції також не представляє складності. Для цього на платі приймача встановлений підлаштування резистор R4. Обертанням движка цього резистора домагаються сталого «суперного» шуму при включеному передавачі інший радіостанції. Іноді необхідно підібрати ємність конденсатора С13 для стійкості сверхрегенератівниміпріємникамі детектора, для чого необхідно паралельно з ним тимчасово розмістити такий же подстроечнік, як і в контурах.

Для остаточної настройки дві радіостанції розташовують на відстані 5-10 м один від одного. Вони повинні мати антени, з якими будуть надалі експлуатуватися. Настройкою контурних конденсаторів приймача (СІ) однієї радіостанції і передавача (СЗ) іншої радіостанції домагаються помітного зменшення шуму в телефонах приймача. Якщо цього зробити не вдається, то необхідно злегка розтягнути або стиснути витки котушок L1 і L2, потім повторити настройку за допомогою підлаштування конденсаторів. Промовляючи в мікрофон передавача слова, підлаштовують конденсатор контуру приймача за найбільшою гучності прийому і чіткість мовлення через телефони. Потім, збільшуючи відстань між радіостанціями, настройку по проведеній методикою повторюють кілька разів.

Налагодження передавача, як правило, звичайно не потрібно, тому що при правильній збірці автогенератор починає працювати відразу. При нормальній роботі радіостанції ВЧ-напруга в точках 1, 2 і 3 має бути якомога меншим.

Відстань впевненою зв'язку можна значно збільшити, застосовуючи батареї на 9 В і антени більшої довжини. У радіостанції використані дроселі L3-L6 типу ДПМ-0, 1 з індуктивністю

 

 

40-120 мкГн. У разі недоступності готових дроселів можна використовувати і саморобні, для цього на резистор MJIT-0, 5 опором не менше 1 МОм слід намотати 200 витків дроту ПЕЛ-1 діаметром 0,1 мм.

Котушки L1 і L2 однакові, безкаркасні, містять по шість витків мідного дроту діаметром 0,9 мм. Діаметр намотування – 8 мм, довжина 12 мм. Опис конструкції наведено в [І].

Література:

А.П. Сім'я
500 схем для радіоаматорів (Радіостанції та трансивери)
СПб.: Наука і Техніка, 2006. – 272 с.: Іл.