Котушка L1 намотана виток до витка на каркасі діаметром 8 мм з сердечником СЦР і має 9 витків дроту ПЕЛ діаметром 0,5 мм. Котушка L2 намотана поверх неї і має 3 витка того ж дроту. Конструкція антени показана на тому ж рис. 45. Антена виконана з товстого алюмінієвого дроту, розплющені кінець якого вплавлени на глибину 1-2 см у відрізок ізолятора від кабелю РК75. З іншого сторони в нього вплавлени штирек від роз'єму, відповідна частина якого закріплена пайкою на друкованій платі пристрою. На цьому імпровізованому ізоляторі (каркасі) намотана котушка L3. Її діаметр – 5 мм, вона містить 60 витків дроту ПЕЛ діаметром 0,5 мм. Як дроселя L4 можна використовувати первинну обмотку вихідного трансформатора кишенькового транзисторного приймача або одного з трансформаторів серії ТОТ8-ТОТ14 (індуктивність їх первинної обмотки 1 Гн).

Налаштування радіостанції зводиться до встановлення частоти прийому 27 Мгц сердечником котушки L1. За допомогою двох таких пристроїв дальність зв'язку складає 200 м.

Опис цього пристрою наведено в [31].

   
Література:

А.П. Сім'я
500 схем для радіоаматорів (Радіостанції та трансивери)
СПб.: Наука і Техніка, 2006. – 272 с.: Іл.