До числа елементів, без яких неможливо побудувати радіоприймач, телевізор, магнітофон та багато інших радіоприлади, відносяться котушки і дроселі. Їх найважливішою характеристикою є індуктивність. У колах змінного струму котушки і дроселі поводяться як резистори, опір яких зростає із збільшенням частоти.

Індуктивність вимірюють у генрі (Гн), міллігенрі (1 мГн = 10-3 Гн), мікрогенрі (1 мкГн = 10-6 Гн) і наногенрі (1 нГн = 10г9 Гн).

Одне з перших умовних позначень котушки нагадувало малюнок спіралі з дроту, яким намотана котушка. Пізніше витки котушок стали зображати у вигляді пересічних дуг кіл. ГОСТ 7624-62 встановив нове позначення, побудована з кількох напівкіл, дотичних кінцями (рис. 63). У ГОСТ 2.723-68, що входить в ЕСКД, це позначення збережено, проте для забезпечення соотаетствующіх пропорцій в розмірах символу і більшої виразності його в поєднанні з іншими позначеннями встановлено певне число напівкіл, рівне чотирьом.

  Індуктивність котушок, Що використовуються в коливальних контурах радіомовних приймачів, залежно від діапазону частот становить від часток і одиниць мікрогенрі (УКВ і KB) до декількох міллігенрі (ДВ).

У радіоприймальної і радиопередающей апаратурі нерідко застосовують котушки з регульованою індуктивністю, які є основним органом налаштування коливального контуру в широкому діапазоні частот. Частина витків такої котушки намотують на каркасі більшого діаметру, а іншу частину – на каркасі меншого діаметру. Малу котушку поміщають всередину великий і закріплюють на валу, вісь якого перпендикулярна осі великий котушки, а висновки обмоток з'єднують послідовно. При повороті валика взаємний вплив котушок змінюється, а в результаті змінюється і індуктивність. Такі пристрої отримали назву варіометрів. На схемах їх зображують двома символами котушок, розташованими паралельно або перпендикулярно один

 

Рис. 63

 

Рис. 64

іншому. Зміна індуктивності показують знаком регулювання, які перетинають обидва символи (рис. 64).

У антенних контурах короткохвильових передавачів і спеціальних приймачів УКВ застосовують варіометра зі змінним числом витків. Такий варіометр складається з циліндричного або конічного каркаса зі спіральною канавкою, в яку покладений провід котушки. До виступаючої над каркасом частини проводу притискається контактний ролик або пружна щітка, які при обертанні котушки ковзають по витків і переміщаються в площині, паралельної твірної циліндра або конуса. Таким чином, в контур виявляється можливим ввести необхідне число витків, тобто отримати потрібну індуктивність.

В умовному позначенні варіометра подібної конструкції ролКк або щітку зображують у вигляді стрілки, вістря якої стосується опуклої частини півкола основного символу (рис. 65).

   Варіометр характеризуються плавною зміною індуктивності. Для її ступеневої зміни, а також в деяких інших випадках у котушок роблять відводи. Умовні позначення котушок з відводами показані на рис. 66.

Важливим параметром, що характеризує якість котушок, є добротність, чисельно дорівнює відношенню її індуктивного опору змінному струму даної частоти до опору постійному струму. Щоб збільшити добротність, користуються різними конструктивними прийомами, але найбільший ефект дає введення в котушку муздрамтеатру (сердечника) зі спеціального магнітного матеріалу.

При внесенні муздрамтеатру в котушку силові лінії магнітного поля концентруються в муздрамтеатрі, так як його опір магнітного потоку значно менше, ніж повітря. В результаті магнітний потік, а отже, і індуктивність котушки збільшуються у кілька разів, що дозволяє зменшити число витків, а значить, і опір котушки постійному струму. Крім того, використовуючи магнітолроводи, вдається значно зменшити розміри котушок і дуже простим способом (переміщенням магнітопровода) здійснити регулювання їх індуктивності.

Оскільки котушки з магнітопроводами зазвичай працюють в ланцюгах змінного струму (виняток – котушки електромагнітних реле і деякі інші), застосовувати помилково магнітопроводи із звичайних магнітних матеріалів не можна. Під дією змінного магнітного поля в суцільному магнітопроводі, який можна розглядати як безліч короткозамкнених витків, виникають так звані вихрові струми, які нагрівають магнітапровол, марно споживаючи частину енергії магнітного поля. Щоб зменшити ці втрати, магнітопроводи котушок, що працюють в діапазоні звукових частот, набирають з окремих тонких ізольованих пластин, виготовлених зі спеціальних сталей електромеханічних або пермаллоя.

 

 

Рис. 65

 

Рис. 68

збоку від символу котушки – див. рис. 68, а), або тільки муздрамтеатру (якщо він зображений над символом котушки – див. рис. 68,6).

Для підстроювання котушок на частотах вище 15 … 20 МГц часто застосовують магнітопроводи з так званих немагнітних матеріалів (міді, алюмінію і т. п.). Виникаючі в такому магнітопроводі під дією магнітного. поля котушки вихрові струми створюють своє поле, протидіє основному, в результаті чого індуктивність котушки зменшується. Немагнітний магнітопровід-подстроечнік позначають так само, як і феритовий, але поруч вказують хімічний символ металу, з якого він виготовлений (в позначенні котушки, показаному на рис. 68, в, зображений подстроечнік, виготовлений з міді).

 

Література:
В.В. Фролов, Мова радіосхем, Москва, 1998