Еремко В. Д., Кириченко А. Я., Корнієнко Ю. В., Яковенко В. М.

Інститут радіофізики та електроніки ім. А. Я. Усикова Національної Академії наук України вул. Академіка Проскури, 12, Харків – 61085, Україно Факс: +38 (0572) -744-11-05. Ел. пошта: yeryomka@ire.kharkov.ua

Рис. 1. Академік НАН України А. Я. Усиков, 1972 р. Fig. 1. A. Usikov, Academician of the NAS of Ukraine, 1972.

Анотація – У статті коротко розказано про життя і справах великого вченого, академіка НАН України, лауреата Ленінської премії та Державної премії України А. Я. Усикова, 100-річчя з дня народження якого відзначається в 2004 р. Його праці в області електроніки і радіофізики, радіолокації і квантової електроніки є чудовими сторінками літопису науки. Ім’я А. Я. Усикова увійшло в історію світової науки. Він був засновником і першим директором відомого у всьому світі Інституту радіофізики та електроніки НАН України (ІРЕ НАНУ) у м. Харкові – інституту, якому в 1996 р. присвоєно його ім’я.

I. Основні дати життя А. Я. Усикова [1]

Олександр Якович Усиков народився 11 січня 1904 р. в селі Янковка, Охтирського району, Сумської області.

1919-1923 р. р. Робота на Янковського цукровому заводі учнем слюсаря, лаборантом.

1923-1928 р. р. Навчання в Харківському інституті народної освіти (так у ті роки називали Харківський університет).

1927-           1928 р. Практикант фізичної лабораторії Ізюмського заводу оптичного скла.

1928-           1932 р. Інженер-фізик УкрНДІ силікатної промисловості.

1929-           1932 р. Асистент, доцент, завідувач кафедрою фізики в Харківському інституті зернових культур.

1932-           1936 р. Аспірант Лабораторії електромагнітних коливань (ЛЕМК) Українського фізико-технічного інституту (УФТІ) в м. Харкові.

1936 Присуджено вчений ступінь кандидата фізико-математичних наук.

1936-1943 р. р. Старший науковий співробітник УФТІ.

1944 Прийнятий в члени КПРС.

1944-           1950 р. Завідувач лабораторією відділу електромагнітних коливань УФТІ.

1950-1955 р. р. Завідувач відділом УФТІ АН УРСР.

1953-1955 р. р. Заступник директора УФТІ АН УРСР з наукової роботи.

1955-1973 р. р. Директор Інституту радіофізики та електроніки АН УРСР.

1958 Нагороджений орденом Леніна; обрано чле-ном-кореспондентом АН УРСР.

1960 Присуджено Ленінська премія в галузі науки і техніки.

1963 р. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

1964 р. Присуджено вчений ступінь доктора технічних наук; обрано академіком АН УРСР.

1966-1976 р. р. Член Комітету з Ленінським і Державних премій в галузі науки і техніки.

1966-1978 р. р. Член Президії АН УРСР, голова Харківського наукового центру АН УРСР.

1970 р. Член Комітету з Державних премій УРСР.

1971 р. Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

1973-1987 р. р. Завідувач відділом обробки зображень ІРЕ АН УРСР.

1976 Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради Білоруської РСР; нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

1980 Занесений до Республіканську книгу трудової доблесті на ВДНГ УРСР.

1981 Присуджено Державну премію УРСР у галузі науки і техніки.

1987-1993 р. р. Радник при дирекції ІРЕ АН УРСР.

1993-1995 р. р. Почесний директор ІРЕ НАНУ.

I. Основні етапи наукової діяльності академіка НАН України А. Я. Усикова [1]

1932-           1936 р. Розробник потужного магнетрона з переривчастою генерацією, що послужило основою для розробки вперше в світі в УФТІ трикоординатних радіолокаторів на імпульсних магнетронах та розвитку імпульсної радіолокації. На основі результатів досліджень створених магнетронів в

1936 захищена дисертація і присуджено ступінь кандидата фізико-математичних наук.

1936-1943 р. р. Керує розробкою і бере активну участь у створенні на основі імпульсного магнетрона передавальної частини трикоординатних радіолокаторів «Зеніт» і «Рубін», які були застосовані в системі ППО м. Москви та м. Мурманська.

1944-           1945 р. р. Безпосередній розробник методів пошуку на принципах радіолокації ушкоджень повітряних і кабельних ліній електропередачі. Створена апаратура застосована при відновленні після війни ліній електропередач в Харкові і в багатьох інших містах СРСР.

1945-           1950 р. Керівник лабораторії в УФТІ.

1950-1955 р. г Керівник відділу в УФТІ.

1953-1955 р. р. Заступника директора УФТІ з наукової роботи. За ініціативою А. Я. Усикова створено Інститут радіофізики та електроніки АН УРСР (ІРЕ). Тематика інституту – фундаментальні та прикладні дослідження в області електроніки і радіофізики міліметрових і субміліметрових хвиль, фізики твердого тіла і радіоастрономії. Перспективність вибору тематики виправдалася і підтверджена часом.

1955-1973 р. р. Директор ІРЕ АН України. Ініціює і безпосередньо особисто бере участь у проведенні фундаментальних і прикладних досліджень:

– в області поширення радіохвиль міліметрового діапазону в опадах;

– в галузі електроніки вкрай високих частот (потужні перебудовувані джерела електромагнітного випромінювання мм і субмм діапазонів хвиль (лово-кпінотронов, магнетронів, в тому числі маг-нетронних тріодів і тетродов – 1955 – 1994 р. р.);

– в галузі квантової фізики, з метою створення лазерів, квантових парамагнітних підсилювачів (висловлює ідеї про застосування потоку потужного лазерного випромінювання для розділення ізотопів, в голографії, для локації Місяця, в технологічних процесах) (1961-1973 р. р.)

Ініціірукет і розвиває розробку методів і засобів цифрової і аналогово – цифровий обробки зображень тривимірних об’єктів. Створені методи і засоби обробки зображень застосовані для синтезу рельєфу деяких районів Венери, на основі зображень, отриманих за допомогою космічних апаратів “Піонер» і «Венера», структур молекул (1970-1987 р. р.);

1973-1987 р. р. Завідувач відділом обробки зображень. Узагальнення результатів робіт ІРЕ в колективній монографії «Електроніка та радіофізика міліметрових і субміліметрових радіохвиль» (К.: Наукова думка, 1986 р.)

1987-1992 р. р. Радник при дирекції ІРЕ. Ініціює і підтримує науково-дослідну та конструкторську роботи при рішення комплексної проблеми дослідження «секрету Страдіварі». – Загадкового звучання старовинних італійських смичкових інструментів. Узагальнює результати досліджень по кпінотронам у колективній монографії «Клінотрони» (Київ: Наукова думка. 1992 р.)

1992-1995 р. р. – Почесний директор ІРЕ НАН України, бере активну участь в написанні ряду доповідей, представлених на престижних міжнародних конференціях з міліметровим і субміліметровим хвилях в Європі та Америці.

II. Сторінки біографії

А. Я. Усиков народився в сім’ї робітника цукрового заводу. Трудове життя почав з 15-річного віку: в 1919 р. вступив на Янковський цукровий завод учнем слюсаря. У 1923 р. фабрично-заводської комітет підприємства направив А. Я. Усикова на навчання до Харківського інституту народної освіти (так у ті роки називався Харківський державний університет). Він закінчив у 1928 р. фізико-математичний факультет за спеціальністю «фізика». Був направлений в фізичну лабораторію Ізюмського заводу оптичного скла, де написав свою першу наукову роботу. У 1929 р. А. Я. Усикова запрошують на посаду асистента кафедри фізики в Харківський інститут зернових культур, де він стає доцентом і з 1931 р. очолює кафедру.

У 1932 р. А. Я. Усиков починає працювати в Українському фізико-технічному інституті (УФТІ) під керівництвом професора (згодом академіка АН УРСР) А. А. Слуцкін. Опублікування в 1926 р. А. А. Слуцкін і Д. С. Штейнбергом результати експериментальних досліджень можливості порушення електромагнітних коливань високої частоти циліндричним діодом, поміщеним в магнітне поле, послужило основою для подальших теоретичних та експериментальних досліджень в УФТІ різних режимів магнетронного способу генерації електромагнітних коливань. Він концентрує свою увагу на розробці магнетронних генераторів дециметрових хвиль, створення способів їх модуляції, на з’ясування умов використання цих генераторів для радіозв’язку і для постановки робіт в області радіолокації. Спільно зі співробітниками Лабораторії електромагнітних коливань (ЛЕМК) А. Я. Усиков розробляє магнетрони дециметрового діапазону з багатосегментний анодом, що генерують, в той час, рекордні потужності (від 30 до 100Вт) при роботі в безперервному режимі. Аспіранту А. Я. Усикова професором А. А. Слуцкін було доручено вирішення завдання про створення магнетронів з керованими вихідними характеристиками. У процесі виконання цього завдання були закладені основи для створення «магнетронів з переривчастою генерацією» [2], тобто магнетронів імпульсної дії. Так як імпульсний режим роботи магнетрона відкривав нові можливості для розробки засобів виявлення летять об’єктів, то А. Я. Усикова в

Джерело: Матеріали Міжнародної Кримської конференції «СВЧ-техніка і телекомунікаційні технології»