Якщо запитати будь-якого радіоаматора, з чого починався його шлях в радіоаматорство, то швидше за все Ви почуєте відповідь: – з детекторного приймача. З кількох деталей такий приймач можна зібрати всього за кілька хвилин, причому починає працювати він відразу, і не вимагає ніяких джерел живлення.

Назавжди запам'ятовується радість і творче задоволення, коли раптом в навушниках, підключених до кількох деталей, раптово виникає музика чи голос диктора. Автор цієї книги випробував ці почуття ще будучи школярем, і з тих пір назавжди захворів радіоаматорством, і ось вже впродовж 20 років віддає цьому заняттю весь вільний час.
Детекторний приймач можна зібрати за схемою на рис. 1.

Для цього потрібні наступні деталі: котушка індуктивності L1, конденсатор змінної ємності (КПЕ) С2, конденсатори С1 і СЗ, напівпровідниковий діод Д1 і навушники Тф1. Повинен відразу попередити початківців радіоаматорів, що навушники від телефону – автомата за рогом для цього приймача не підійдуть, як і від інших телефонних апаратів, у них занадто малий опір котушок. Навушник повинен бути типу ТОН – 1, ТОН – 2 з опором котушки не менше 1600 Ом (високоомний). Котушку L1 намотують на відрізку феритового стержня діаметром 8 мм і довжиною 25 – 30 мм. Вона містить 80 витків дроту ПЕЛ – 1 діаметром 0,1 … 0,15 мм. З такою котушкою приймач буде приймати станції, що працюють в СВ діапазоні.

Для прийому станцій, що працюють в діапазоні ДВ, число витків котушки треба збільшити до 200. Якщо у Вас немає конденсатора змінної ємності від радіоприймача, то можна застосувати підлаштування конденсатор типу КПК – 2. Ємність конденсатора С1 може бути в межах 33 … 100 ПФ, а С2 – в межах 1500 … 6800 пФ. Діод можна взяти будь-який, бажано в скляному корпусі. В якості антени використовується монтажний провід в ізоляції довжиною 10 … 15 м, а заземленням служить труба водопроводу або центрального опалення, яку необхідно гарненько зачистити від фарби в місці приєднання схеми.

 

Якщо Ви живете недалеко від потужної радіостанції, то детекторний приймач можна зібрати і за найбільш простою схемою (рис.2), але працювати він буде вже не так добре, як попередній.

Література:

500 схем для радіоаматорів (Радіоприймачі). Уфа.: SASHKIN SOFT, 1998, 155