Найбільш трудомістка операція при монтажі багатопровідні кабелів – послідовний пошук потрібного провідника для підключення до гнізда або контактному полю. Під час ремонту кабелю на пошук дефектної пари провідників простим індикатором йде дуже багато часу, так як потрібно «продзвонити» кожен перевіряється провідник з усіма іншими.

Для полегшення цієї роботи використовують спеціальні кабельні пробники. Один з таких приладів описаний, наприклад, у статті А, Єпіфанова «Пробник мон-тажника-кабельника» (Радіо, 1980, № 3, с. 26).

Пристрій, про який розказано нижче, більш просто у виготовленні і налагодженні. Воно дозволяє відразу визначити умовний порядковий номер будь-якого перевіряється провідника кабелю, зменшити число «прозвонок» при ремонті кабелю до числа провідників в ньому, а також визначити характер дефекту – обрив або замикання. Пробник розрахований для роботи з кабелем довжиною в кілька сотень метрів, що містить не більше 99 провідників.

Пристрій складається з трьох блоків: управління, індикації та харчування. Блок управління формує на виходах для підключення кабелю періодично повторювані пачки імпульсів, причому число імпульсів в пачці відповідає номеру висновку. Так, кожна пачка на провіднику, підключеному до виходу 10-го блоку, складається з 10 імпульсів, до виходу 99-го – з 99 імпульсів. Блок індикації, по черзі підключається до провідників далекого кінця кабелю, підраховує кількість імпульсів у пачці і показує на табло номер відповідного виходу блоку управління, а значить, і номер провідника кабелю.

Схема блоку керування показана на рис. 1, а. Блок містить задаючий генератор на логічних елeментax DD1.1-DD1.3 (частота – близько 10 кГц), інвертори на мікросхемах DD2, DD5t DD10-DD14, вузол установки тригерів на мікросхемі DD3, тригері DD89.2 і елементі DD4.1, двійково-десятковий лічильник на мікросхемах DD6, DD7, двійково-десятковий дешифратор на мікросхемах DD8, DD9, вузол обнулення тригерів на мікросхемах DD15-DD39, вузол тригерів DD40-DD89 і вузол вихідних ключів на мікросхемах DD90-DD114.

Імпульси генератора після інвертування елементами мікросхем DD2, DD5 надходять на вхід лічильника і вихідні ключі. Лічильник працює в циклічному режимі (режимі поділу на 100). При нульовому стані лічильника на рахунковий вхід тригера DD89.2 надходить сигнал з низьким логічним рівнем і тригер перемикається. Диференціюються ланцюг C3R2 і елемент DD4.1 за кожні два цикли роботи лічильника формують один імпульс установки тригерів в стан, при якому вихідні ключі пропускають імпульси генератора. Після проходження одного імпульсу з генератора тригер DD40.1 перемикається сигналом логічного 0, вступникам з елемента DD15.1, і ключ DD90.1 закривається. Ключ DD90.2 закривається після проходження двох імпульсів з генератора і т. д.

У зв’язку з тим, що лічильник DD7 перемикається вихідним сигналом лічильника DD6, на виходах елементів мікросхем DD15-DD39 може утворитися сигнал перешкоди, пов’язаний із сумарною затримкою імпульсоз з лічильника DD7. Для придушення перешкоди включені конденсатори С4-С103.

У другому циклі роботи лічильника імпульс установки тригерів не виробляється, і вихідні ключі залишаються закритими. Цей цикл необхідний для збільшення часу світіння цифрових індикаторів блоку індикації, так як у першому циклі для індикації використано час, що залишився після рахунку імпульсів, і яскравість цифр чисел 50-99 виявилася б недостатньою.

Тимчасова діаграма сигналів на висновках деяких елементів блоку управлінні зображена на рис. 1, Б.

Провідники кабелю підключають до гнізд блоку, починаючи з першого. До провідникам на другому кінці кабелю торкаються вхідним штирем блоку індикації.

Схема блоку індикації показана на рис. 2, а. Блок містить вхідний фільтр C1R1, інвертор на елементі DD1.1, двійково-десятковий лічильник DD2, DD3, вузол обнулення лічильника на елементах DD1.2, DD1.3, дешифратори DD4, DD5 і цифрові індикатори HG1, HG2.

У початковому стані при відключеному вході блоку на виході елементів DD1.2, DD1.3 – низький логічний рівень, а на виході DD1.1 – високий та індикатори погашені. Світиться лише точка на індикаторі HG2, відображаються наявність напруги живлення. Якщо вхідним штирем індикатора доторкнутися до одного з проводів кабелю, підключеного другим кінцем до блоку управління, з фронту першого вхідного імпульсу диференціюються ланцюг C3R3 і елемент DD1.3 сформують позитивний імпульс скидання лічильника. Від спадів вхідних імпульсів, проинвертировать елементом DD1.1, перемикається лічильник. При наявності вхідних імпульсів з виходу елемента DD1.2 надходить сигнал логічного 0, індикатори HG1, HG2 погашені.

Після проходження вхідних імпульсів на виході елемента DD1.2 встановлюється високий логічний рівень, що дозволяє індикаторам висвітити вміст лічильника. Індикатор гасне тільки на початку третього циклу роботи лічильника блоку управління, так як у другому циклі імпульси в кабель не надходять. При перевірці кабелів великої довжини в блике індикації слід встановити конденсатор С1 більшої ємності для придушення ємнісних перешкод, що утворюються від імпульсів, що подаються на інші провідники.

Тимчасова діаграма сигналів на деяких елементах блоку індикації на початку першого циклу показана на рис. 2, б. Частота циклів лічильника дорівнює 50 Гц, тому на око непомітно мерехтіння цифр на індикаторах при гасінні під час підрахунку імпульсів в непарних циклах роботи лічильника вузла управління.

Схема блоку живлення представлена ​​на рис. 3. Стабілізатор блоку побудований за традиційною схемою параметричної стабілізації.

Конструктивно блоки управління та харчування зібрані в одному кожусі. Елементи блоку управління розміщені на двох друкованих платах. На бічній стінці кожуха розташовані гніздові частини кількох роз’ємів, замість яких можна встановити один роз’єм ХР1 на 99 контактів. До штирьовим частинам роз’ємів приєднують провідники випробуваного кабелю.

Блок індикації зібраний у вигляді малогабаритного щупа. На одну з стінок корпусу щупа виводять цифрові індикатори HG1 і HG2. Для більшої зручності користування блок індикації живиться від вбудованої батареї акумуляторів, але передбачена можливість живлення і від загального мережевого блоку. Вхід блоку виконаний у вигляді загостреного штиря.

Використання в приладі мікросхем різних серій дозволило зменшити їх число, тому що при підключенні, наприклад, входів елементів мікросхем серії К134 до виходів елементів мікросхем серії К133 в 8 разів збільшується коефіцієнт розгалуження по виходу.

Тригери на мікросхемах К134ТВ14 можна замінити на RS-тригери з двох елементів мікросхеми К134ЛБ1. Мережевий трансформатор блоку живлення зібраний на магнітопроводі Ш20х20. Обмотка / містить 2700 витків дроту ПЕВ-1 0,2, обмотка / / – 100 витків дроту ПЕВ-1 1.

Рис. 3

При монтажі кабелю його провідники в будь-якому порядку приєднують до гнізда ХР1. Потім цей роз’єм підключають до блоку управління і вхідним штирем індикаторного блоку стосуються оголених провідників на другому кінці кабелю. Індикатор висвічує номер провідника. Обірвані провідники індикатор не висвічує, а замкнуті – висвічує одним, найбільшим з замкнутих порядковим номером, наприклад, замкнуті провідники 20, 35 і 90 будуть висвітлені номером 90. Це відбувається тому, що на все замкнуті провідники надходять імпульси з провідника з великим номером.

Слід зазначити, що якщо число замкнутих провідників в кабелі більше п’яти, виявляються сильно навантаженими вихідні ключі блоку керування, підключені до провідників з великими номерами.

Джерело: Вимірювальні пробники. Сост. А. А. Халоян. – М.: ИП РадіоСофт, ЗАТ «Журнал« Радіо », 2003. – 244 с: ил. – (Радіобібліотечка. Вип. 20)