мапьние розміри. А розмір плат окремих вузлів буде визначатися з одного боку загальної платою (ширина), а з іншого боку, висотою перемикачів П2К і трансформатора (висота).

Відповідно до структурної схемою нашого пристрою на основній платі з трансформатором, випрямлячем і конденсатором фільтра встановлюються:

• плата з мікросхемою імпульсного понижуючого стабілізатора;

• плата з резисторами обмеження струму і П2К;

• плата з резисторами регулювання вихідної напруги і П2К;

• плата з мікросхемою індикатора пониження вихідної напруги і пьезоізлучателем.

Для розширення функціональних можливостей джерела живлення можна додатково передбачити установку плати з мікросхемою лінійного стабілізатора напруги. Це дозволить мати друге напругу з незалежним регулюванням. Крім того, на цьому виході напруга буде мати менший рівень пульсацій, що необхідно при роботі зі звукоусилітельних пристроїв.

З урахуванням усього вищесказаного загальна плата буде мати вигляд, показаний на рис. 5.15. Масивний трансформатор приєднується до плати двома саморізами, для чого передбачені кріпильні отвори. Крім того, і висновки обмоток трансформатора, припаяні до плати, також створюють додаткове кріплення.

Якщо є можливість, то приєднання мережевого проводу можна здійснити за допомогою спеціальних контактів.

Як побудована мережева частина джерела живлення, зрозуміло зі схеми на рис. 5.14. А ось схема основного вузла – стабілізатора напруги (СН) – наведена на рис. 5.16.

СН виконаний по схемі імпульсного понижуючого стабілізатора на основі мікросхеми КР1156ЕУ5. Тут умовно

Рис. 5.15. Загальна компоновка і розташування елементів на загальній платі лабораторного джерела живлення (справа – мережева частина з трансформатором, ліворуч – плата індикатора зниження напруги, плата регулюючого елемента струму обмеження навантаження, плата секціонованих резисторів і плата стабілізатора напруги)

Рис. 5.16. Схема електрична імпульсного понижуючого стабілізатора на мікросхемі КР1156ЕУ5

показано, що допускається зміна величини струму обмеження (R1) і регулювання вихідної напруги (R3).

Згадати, як відбувається взаємодія елементів імпульсного понижуючого стабілізатора можна, звернувшись до матеріалів гл. 1.

Ток обмеження або максимальний струм навантаження встановлюється за допомогою регулюючого елемента (R1). Розгорнута схема перемикачів і набору резисторів показана на рис. 5.17.

Рис. 5.17. Схема електрична регулюючого елемента струму обмеження навантаження

Електрична схема складається з перемикачів SA1-SA3 (П2К) і резисторів R5-R10. Особливість такої схеми полягає в тому, що застосовані всі резистори однакового номіналу (R = 1 Ом).

Отже, як випливає з матеріалів гл. 1, максимальний струм навантаження (приблизно 600 мА) буде при всіх замкнутих перемикачах, коли опір R1 складе 0,5 Ом. Відповідно, струм буде дорівнює 300 мА (при розімкнутому SA1), 150 мА (при розімкнутих SA1 і SA2), 100 мА (при розімкнутих SA1, SA2 і SA3). Перемикачі П2К повинні мати незалежну фіксацію і тоді можна натискати не тільки одну кнопку. Можливі й інші поєднання натиснутих кнопок, що буде відповідати іншим струмів обмеження. Читачеві самому пропонується визначити ці додаткові значення струму обмеження.

Слід зазначити одну особливість. На схемі є перемичка 1-3. Вона призначена для виключення небезпечного режиму при ремонтних роботах і при невстановленої платі регулювання струму і випадкової подачі живлячої напруги. Так як перемичка включається послідовно у вхідні ланцюг стабілізатора, то при її відсутності плата імпульсного понижуючого стабілізатора буде знеструмлена.

Регулювання вихідної напруги імпульсного понижуючого стабілізатора здійснюєте ^ резистором у верхньому плечі дільника зворотного зв’язку (R3.1). Він виконаний також на перемикачах

П2К і резисторах. Номінали цих резисторів розраховані таким чином, щоб вихідна напруга могло змінюватися з кроком 1 В. Обійтися меншою кількістю деталей можна, вибравши співвідношення номіналів резисторів (R13: R14: R15: R16) за допомогою бінарного зако – ну: 1-2-4-8. Таким чином, за допомогою секціонірованние резистора, схема якого показана на рис. 5.18, можна встановлювати величину верхнього плеча дільника як в СН, так і в ІСН. У цьому випадку вихідна напруга може мати величину від 3 до 18 В, т. к. опір змінюється від 1,8 кОм до 16,8 кОм (1,8 кОм + 15 кОм).

Рис. 5.18. Схема електрична плати секціонованих резисторів

Додамо лише, що на схемі зображено не лише дільник для СН, але і дільник для ІСН. Його роботу ми розглянемо пізніше. Перемичка 1-2 призначена також для недопущення небезпечного режиму роботи при відсутності плати з дільниками і випадкової подачі напруги.

Прийняте співвідношення номіналів резисторів зумовлює і відповідну роботу з перемикачами. Наприклад, треба встановити вихідна напруга 5 В. При всіх замкнутих перемикачах (SA4, SA5, SA6 і SA7) на виході має бути 3 В. Отже, треба додати 5 – 3 = 2 В, т. е. SA5 повинен бути розімкнений і R15 = 2 кОм включений в ланцюг. Аналогічно встановлюється і інше необхідне напруга на виводі.

У зв’язку з тим, що перемикачі спарені, відбуваються зміни і в іншому дільнику. Він призначений для ІСН і виконаний аналогічно з такими ж співвідношеннями резисторів.

Розглянемо схему індикатора зниження напруги на виході, яка наведена на рис. 5.19.

Рис. 5.19. Схема електрична індикатора зниження напруги на виході джерела живлення

Основна частина індикатора зниження напруги – мікросхема КР1156ЕУ5. Вона працює в режимі генератора імпульсів. Коротко розглянемо функціонування цього допоміжного, діагностичного, вузла.

Нестабільний напруга джерела живлення компаратор мікросхеми порівнює (на вході 5) зі стабільним напругою джерела опорного напруги. В залежності від співвідношення цих напруг відбувається управління роботою інших вузлів мікросхеми.

У тому випадку, коли напруга джерела живлення в нормі (потенціал виведення 5 перевищує 1,25 В), компаратор переводить вихідні транзистори в непроводящее стан. Червоний світлодіод (HL2) не світиться.

При зниженні напруги відбувається перемикання компаратора і починає працювати внутрішній генератор. Вихідні транзистори по черзі переходять з відкритого стану в закрите, і періодично починає блимати червоний світлодіод. Струм через нього задає резистор R21. Одночасно з’являється і звуковий сигнал, т. к. пьезоізлучатель BF1 починає клацати при перемиканні транзисторів.

Таким чином, електронний пристрій – індикатор зниження напруги – постійно стежить за вихідним напругою джерела живлення і привертає увагу світловим і звуковим сигналами при його зниженні у разі виникнення перевантаження. А це можливо при перевищенні встановленого струму навантаження і спрацьовуванні схеми захисту СН.

Крім того, індикатор буде спрацьовувати і при відсутності вихідної напруги на виході СН. Таким чином, якщо при проведенні ремонтних робіт випадково не встановлена ​​яка-ли-бо плата з секціонованими резисторами (і плата СН знеструмлена), то звуковий сигнал зверне на це вашу увагу.

Задумані функції реалізовані і компоновка лабораторного джерела живлення продумана. Тепер треба спроектувати вузли, які розташовуються на окремих друкованих платах і монтуються на основній платі з трансформатором.

Плата імпульсного понижуючого стабілізатора (рис. 5.20) розташована найближче до випрямляча. Цим зменшується довжина провідників, по яких протікає струм навантаження.

Для зменшення пульсацій і підвищення стійкості роботи стабілізатора на додаток до основного конденсатору фільтра (С1) на цій платі є ще конденсатор С2 (складений з двох – С2 ‘і С2 “). Таким чином досягається зменшення габаритних розмірів плати. З одним конденсатором висота плати була б більше.

Рис. 5.20. Розташування елементів на платі імпульсного стабілізатора

Ще одна особливість конструкції плати полягає в тому, що накопичувальний дросель фільтра виконаний на циліндричних малогабаритних уніфікованих дроселях типу ДМ (ДГ1М). Для отримання необхідної індуктивності передбачено послідовне включення до 3 дроселів типу ДМ.

Індикатор наявності вихідної напруги на світлодіоді HL1 може бути встановлений на лицьовій панелі корпусу джерела живлення і з’єднаний з платою імпульсного стабілізатора проводами.

Джерело: 33 схеми на мікросхемі КР1156ЕУ5, © «АЛЬТЕКС», 2005 © І. Л. Кольцов, 2005