Шифрін Я. С.

Харківський національний університет радіоелектроніки, Харків -61166, Україна Тел.: (057) 702-13-93; e-mail: shifrin@kture.kharkov.ua

Анотація – Розглядається комплекс питань, що становлять методологічні основи фундаментального інженерної освіти. Наголошується, що ці питання підлягають вирішенню на різних рівнях, починаючи від окремого викладача і до питань, за якими рішення повинні прийматися на державному рівні. Обговорюються ряд положень, пов’язаних з характером навчання студентів і методикою читання лекцій, виконання яких сприятиме вдосконаленню фундаментальної підготовки випускників вузів.

I. Загальні положення

До вихідним посилок, що лежить в основі розгляду питання про завдання вузівської освіти слід віднести [1]:

1. Протиріччя між величезним і все зростаючим обсягом людських знань і обмеженим терміном навчання студентів.

2. Студент вчиться у вузі один раз в житті і отриманої їм «закваски» повинно вистачити на тривалий термін його подальшої діяльності.

Обидві посилки націлюють нас на те, що вузівська освіта має бути фундаментальним, оскільки основи фундаментальної освіти змінюються повільно і «живуть» порівняно довго. Знання загальних принципів побудови тих чи інших систем (у тому числі і радіотехнічних) дозволяє фахівцеві швидко адаптуватися до конкретної обстановці. Інакше кажучи, необхідно готувати інженерів широкого профілю. Досвід багаторічної роботи підтвердив, що фундаментальну освіту має бути притаманне і технічним навчальним закладам.

В останні роки спостерігається відхід від цієї лінії. У технічних вузах різко збільшено число спеціальностей, що призвело до введення в навчальний процес безлічі невеликих за обсягом дисциплін, причому робиться це, як правило, за рахунок «урізування» фундаментальних дисциплін. Необхідно дуже обережно ставитися до збільшення числа досліджуваних дисциплін, а також до скорочення обсягу годин, відведених на вивчення базових дисциплін.

Слід визнати, що збільшення часу, відведеного на самостійну роботу, за рахунок «урізування» аудиторних занять не виправдало очікувань і можливо слід відмовитися від цієї практики.

На мій погляд, слід істотно переглянути структуру гуманітарного та соціально-економічного циклу дисциплін у бік їх укрупнення.

Такі дисципліни як математика і фізика повинні мати якусь забарвлення, пов’язану зі специфікою даного технічного вузу, конкретної спеціальності.

Необхідно також боротися з дублюванням у викладанні тих чи інших питань у різних навчальних дисциплінах, що можливо лише з розвитком методичних зв’язків між кафедрами та окремими викладачами.

Методична робота на кафедрах буде ефективною тільки в тому випадку, якщо скоротити число дисциплін.

II. Про деякі особливості навчального процесу

1.Характер викладання.

Основні вимоги до характеру навчання.

а) Особливу увагу на лекціях повинна приділятися викладу вузлових питань дисципліни.

б) Необхідно навчати студентів умінню спрощувати розумно вирішувану задачу.

в) Треба звертати увагу студентів на необхідність вибору адекватного математичного апарату при вирішенні конкретної задачі.

г) Виклад матеріалу слід здійснювати з урахуванням динаміки розвитку науки, звертаючи увагу на невирішені питання.

д) Вчити треба, перш за все, важким речам, не знижуючи рівня на догоду слабкому студенту.

е) Необхідно підкреслювати логіку міжпредметних зв’язків, використовуючи раніше отримані знання і вказуючи як буде використовуватися висловлюваний матеріал надалі.

2. Підготовка до занять.

Процес підготовки можна розбити на два подета-па: попередня підготовка до проведення занять з даної дисципліни; безпосередня підготовка до конкретного заняття. Характер роботи на першому підетапів залежить від того, що належить робити викладачу: читати вже «старий» курс, або розробляти новий. У доповіді дано рекомендації молодому викладачеві для того й іншого випадків.

3.Аналіз проведених занять.

Цей етап дуже важливий, оскільки дозволяє за гарячими слідами записати міркування щодо поліпшення заняття і внести необхідні зміни в методичні матеріали.

4. Відповідальність викладача і шанобливе ставлення до студентів.

У доповіді наведено приклади відносини відомих вчених до студентів і робиться висновок про те, що викладач не повинен боятися визнання своїх помилок, а також незнання відповіді на питання студента. Виниклі труднощі необхідно використовувати в навчальних цілях, обов’язково виправивши помилки і знайшовши відповідь на поставлене запитання.

5. Ознайомлення студентів з кращими книгами і довідниками.

Знання студентами кращих книг і довідників з дисципліни є одним з важливих кінцевих результатів навчання. Ця інформація повинна бути присутнім впродовж всього часу вивчення дисципліни і супроводжуватися короткою характеристикою.

6. Деякі методичні особливості читання лекцій.

Лекція основна форма навчальних занять, тому автор виступає проти скорочення числа лекційних годин з передачею цих годин на самостійну роботу.

Темп лекції не повинен бути ні швидким, ні повільним, а сама лекція не повинна перетворюватися на диктант, оскільки це відучує студентів думати. Задіктовивать слід лише визначення.

Активізація роботи студентів на лекції. Це досягається різними прийомами, зокрема:

– постановкою перед аудиторією нескладних питань;

– наданням часу для проведення деяких розрахунків з викликом когось із студентів до дошки;

– зверненням уваги студентів на поширені помилки з проханням пояснити причини цих помилок.

Пожвавлення лекції. Лекція повинна бути емоційною та цікавою, темп і характер лекції повинні змінюватися. Викладач повинен знаходити час для жарту, звертатися до літературних творів. Дуже корисним є розповідь на лекціях про основоположника тієї науки, яка викладається.

Культура мовлення викладача є дуже важливим елементом в діяльності викладача. Треба чітко формулювати свої думки і рішуче позбавлятися від слів паразитів.

Поведінка викладача на лекції має сильне виховне значення. Необхідно виключити навіть невеликі запізнення на заняття або несвоєчасне їх закінчення. Неприпустимі панібратські стосунки між студентами і викладачем. Велике значення має загальна культура викладача – знання ним класичної літератури, музики, всього, що відбувається в світі, сучасних інтересів молоді.

Викладач повинен обов’язково мати конспект лекцій і користуватися ним за потребою.

7. Практичні заняття

Підготовка і проведення практичних занять (ПЗ) є найважливішими компонентами в роботі викладача, оскільки число ПЗ зазвичай невелика, а саме ця форма занять передбачає безпосереднє спілкування викладача зі студентом.

8.Лабораторние роботи

8.1. Лабораторна база, кількість і, головне, якість лабораторних робіт (ЛР) багато в чому визначають обличчя кафедри.

8.2. Лабораторний практикум повинен розвиватися безперервно.

8.3. Створенням нових ЛР повинні займатися викладачі з широким залученням студентів.

8.4. Число ЛР та їх утримання повинні помітно виходити за рамки програми.

8.5. ЛР повинні бути спрямовані на виявлення та підтвердження основних фізичних закономірностей досліджуваних предметів.

8.6. В ході виконання ЛР студент повинен освоїти методику вимірювань основних параметрів радіотехнічних пристроїв.

9.  Про нові віяння в навчальному процесі. У доповіді розглянуті деякі форми навчання. Зокрема програмоване навчання, проблемне навчання, дистанційне навчання, застосування мультимедійних засобів. Висловлюється як критичне ставлення до цих форм навчання, так і можливість використання деяких з цих форм при розумному підході.

III. Підготовка молодих викладачів

Підготовка молодих викладачів в період їх навчання в аспірантурі і в перші роки практичної роботи повинна включати в себе:

– відвідування лекцій досвідчених викладачів;

– проведення ПЗ, ЛР і пробних лекцій з базових дисциплін;

– відвідування лекцій зі спеціальних розділах математики;

– жорсткі вимоги при здачі кандидатських іспитів;

– допомога з боку досвідчених викладачів;

– контроль проведених занять;

– активне залучення до методичної роботи;

– залучення до активної участі в науково-дослідній роботі після захисту кандидатської дисертації;

IV. Висновок

Порушено широке коло питань, що стосується фундаментального інженерної освіти. Частина цих питань повинні вирішуватися кожним з викладачів, інші – на рівні кафедри, треті

– на рівні факультетів, вузів, міністерства. Основну увагу приділено групі питань, вирішення яких посильно на кафедральному рівні.

V. Список літератури

[1] Шифрін Я. С. Методологічні основи фундаментального інженерної освіти. – Таганрог: ТРТУ,

2004. – 40 с.

METHODOLOGICAL FUNDAMENTALS OF ENGINEERING EDUCATION

Shifrin Ja. S.

Kharkov National University of Radioelectronics Kharkov -61166, Ukraine Tel: (057) 702-13-93; e-mail: shifrin@kture.kharkov.ua

Abstract— Considered in this paper are the problems, which are methodological fundamentals of engineering education.

I.  General

General tasks of higher education have been discussed. The authors make a conclusion that fundamental education must be inherent in technical universities.

II.  Some peculiarities of educational process

We have discussed the basic principles of teaching in high school. Presented in this paper are recommendations for better organisation of educational process.

III.  Teachers training

The basic requirements have been formulated regarding teachers training during post-graduate study.

IV.  Conclusion

Considered in this paper was the wide frame, regarding fundamental engineering education. These questions have to be solved by every teacher individually in one hand, and by university departments, universities and Ministry of education in other hand.

Джерело: Матеріали Міжнародної Кримської конференції «СВЧ-техніка і телекомунікаційні технології»