Надійність – річ, якої ніяк не можна нехтувати! В цілому, сучасні компоненти вельми надійні, але бувають ситуації, коли внаслідок неправильного використання, щось швидко виходить з ладу. Зазвичай кожен елемент має певний набір максимально допустимих параметрів, і ці числа потрібно обов’язково враховувати.

Принцип тут простий: чим “легше життя” елемента

– чим далі він від гранично допустимих значень – тим довше він живе. Про напівпровідникові елементи кажуть, що перехід від роботи при максимальному значенні одного з параметрів на роботу при 90% від цього максимального значення (тобто “полегшення життя” на 10% від межі) збільшує його термін служби в 10 раз. Довговічність деяких конденсаторів гарантується, якщо напруга на них не перевершує 70% від максимального.

Ситуація, коли максимальне значення приймають відразу два параметри – взагалі неприпустима!

Чи означає це, що якщо елементи навантажувати не більше ніж на 30% (використовувати комплектуючі з триразовим запасом), то надійність пристрою сильно зросте? Ні, це не так, такий запас є зайвим. Надійність елемента зберігається досить високою при роботі в режимах приблизно до 70 … 80% від максимального. Природно, що ці 70 … 80% відповідають найгіршим умовам роботи – найбільшим значенням напруг, струмів, температур. Причому, якщо до максимальних значень наближаються відразу кілька параметрів, то навантаження на елемент треба знижувати. Як правило, елемент зберігає максимальну надійність, якщо всі його параметри не перевищують 70% від максимуму. З цього і будемо виходити.

Крім значень напруг і струмів, деградацію напівпровідникових приладів і електролітичних конденсаторів викликає підвищена температура. При конструюванні пристрої слід пам’ятати, що температура корпуса напівпровідникового приладу (особливо, якщо корпус пластмасовий) завжди нижче, ніж температура кристала. Тому перегрів може мати місце і при відносно невисокій температурі корпусу. Особливо яскраво це виражається при імпульсному характері роботи елемента. Наприклад, у випрямного діода температура корпусу приблизно пропорційна середньому току через діод, а максимальна температура кристала (В зоні n-р переходу) – максимальному току, який в рази більше.

Електролітичні конденсатори зазвичай випускаються двох варіантів: для роботи при температурі до 85 градусів і для роботи при температурі до 105 градусів. Високотемпературні конденсатори звичайно крупніше і дорожче аналогічних низькотемпературних. При роботі конденсатора у випрямлячі, коли струм через конденсатор протікає короткими потужними імпульсами, температура всередині конденсатора перевищує температуру його корпусу. Тому вимога до запасу по температурі навколишнього середовища актуально. Цей запас повинен складати не менше 20% від максимальної робочої температури.

Деградація компонента внаслідок неправильних режимів роботи не завжди призводить до його відмови. Іноді трапляється, що компонент залишається працездатним, але його властивості значно погіршуються. Так, напри-

заходів, відбувається з електролітичними конденсаторами. При цьому блок живлення не забезпечує необхідної якості харчування, а ми грішимо на підсилювач, що він погано грає …

Джерело: Рогов І.Є. Конструювання джерел живлення звукових підсилювачів. – Москва: Инфра-Інженерія, 2011. – 160 с.