Серед дозволених Міністерством зв'язку типів радіостанцій для особистого зв'язку є так званий тип «Д» – дитячі переговорні пристрої, для користування якими не потрібно отримання спеціального дозволу. Для них виділено частота 27140 кГц при потужності передавача не більше 10 мВт і амплітудної модуляцією із смугою частот 300 Гц-3 кГц.

Технічні характеристики:

• потужність передавача в антені ………………………………. 10 мВт;

• частота ………………………………………… ………………………… 27140 кГц;

• стабільність частоти, не гірше …………………………………… SOxlO- 6;

• модуляція ………………………………………… ………. AM 300 Гц-3 кГц;

• приймач ………………………………………… ….. сверхрегенератівниміпріємникамі;

• чутливість приймача ……………………………………… 45 мкВ ;

• дальність зв'язку, не менш …………………………………….. ………. 80 м.

«Серцем» радіостанції є ВЧ-генератор на VT1. При прийомі він працює в режимі сверхрегенераціі, а при передачі – в режимі безперервної генерації з кварцовою стабілізацією частоти і колекторної модуляцією. У режимі прийому (в показаному на схемі положенні SA1) прийнятий антеною WA1 сигнал через подовжуючу котушку L1 і антипаразитною резистор R1 поступає на котушку зв'язку L2 детектора.

За відбулось току режим транзистора VT1 заданий базовим дільником R6, R8 і резисторами R4, R2. Останні разом з С5, С2 задають частоту гасіння сверхрегенератора. Контуром L3C1 налаштовують детектор на потрібну частоту, а ланцюг C3R5C7 задає глибину ПОС. Під час спалаху через збільшення колекторного струму VT1 конденсатор С2 незначно розряджається, а С5 заряджається, що призводить до зниження струму VT1 і зриву генерації. Потім С2 починає заряджатися через R2, а С5 розряджається через R4 до тих пір, поки-колекторний струм VT1 не зросте настільки, що сформується чергова спалах.

Продетектірованний корисний сигнал в суміші з пилоподібним сигналом гасіння через розділовий конденсатор С4 надходить на регулятор гучності R3, поєднаний з вимикачем живлення. Далі, через ФНЧ R14C14C15, обрізає частоту гасіння, корисний 34 сигнал подається на УЗЧ, виконаний на транзисторах VT2, VT3. Вихідний каскад на VT2 працює в класі А при струмі колектора близько 20 мА. Для узгодження з низкоомной динамічної головкою застосований вихідний трансформатор Т1.

У режимі передачі, при натиснутому перемикачі SA1, транзистор VT1 переходить в режим стійкої генерації з кварцовою стабілізацією частоти. Динамічна головка Ва1 через розділовий конденсатор С13 підключається безпосередньо до бази транзистора VT3, що забезпечує його високу посилення і дозволяє отримати амплітуду ЗЧ-напруги на колекторі VT2 близько 1-2 В, що досить для ефективної модуляції передавача на VT1. Кнопка SA2 служить для передачі сигналу дзвінка або азбуки Морзе. При її натисканні УЗЧ збуджується на частоті близько 1 кГц.

Транзистор VT1 не має повного вітчизняного аналога, але досить успішно замінюється КТ368А або іншим малопотужним транзистором з граничною частотою 500-1000 МГц. Як VT2, VT3 підійдуть будь-які НЧ-транзистори, наприклад КТ3102, важливо лише, щоб VT3 мав коефіцієнт передачі по струму не менше 300.

 

 

В якості Т1 можна використовувати вихідний трансформатор від транзисторного приймача або абонентського гучномовця, важливо лише, щоб опір первинної обмотки постійному струму не перевищувало 100 Ом.

Ва1 – будь-який малогабаритний динамік або випромінювач від стер-отелефонов, Останній при менших габаритах краще працює в якості мікрофона й непогано – як випромінювач. Антена телескопічна, довжиною не менше метра. Перемикач SA1 – ПКН-61 або П2К, кнопка SA2 – будь-яка нефіксіруемая.

Котушка L1 – безкаркасні, містить 25 витків дроту ПЕЛ діаметром 0,5 мм, намотаного на оправці діаметром 6 мм. Котушки L2, L3 намотані на загальному каркасі діаметром 5 мм з підлаштування сердечником М50ВЧ ПРЗх0, 75х7, 5. При відсутності такого сердечника можна використовувати каркас із сердечником від вхідних котушок радіомовних КВ-приймачів. L2 містить 4 витка дроту ПЕЛ діаметром 0,36 мм і намотаний поверх L3, яка містить 2×6 витків того ж дроту. Найбільш критичним до взаємного розташування елементів є ВЧ-генератор на VT1 і перемикач SA1.

Налаштування починають в режимі прийому. Обертаючи сердечник L3, домагаються появи в Ва1 характерного шуму сверхрегенератора. Якщо це не вдається, то треба підібрати величину конденсатора СЗ *. Після появи регенерації слід перевірити її збереження при зміні харчування від 7 до 9 В і при різного ступеня висунення антени. Іноді може знадобитися підбір величини базового резистора R6. Після цього настроюють контур L3C1 на частоту 27140 кГц. Після цього треба перевірити працездатність передавача, і при малій потужності (амплітуда несучої на L2 менше 3 В) підлаштувати в невеликих межах контур L3C1.

Більш докладно про монтаж і налаштування радіостанції розказано в [19].

Література:

А.П. Сім'я
500 схем для радіоаматорів (Радіостанції та трансивери)
СПб.: Наука і Техніка, 2006. – 272 с.: Іл.