Суттєву допомогу і підтримку від А. Я. Усикова отримали роботи в галузі теорії дифракції електромагнітних хвиль, проведені в Харківському державному університеті та Інституті радіоелектроніки. З метою їх розвитку,

A. Я. Усиков 1965 запросив в ІРЕ професора

B. П. Шестопалова – творця цього наукового напрямку в Харкові. Через кілька років загене-центрувати нові джерела міліметрових і субміліметрових хвиль з електродинамічної системою у вигляді відкритого резонатора – генератори дифракційного випромінювання, створені за допомогою існуючої в ІРЕ вакуумної технології, і народилася нова гілка електроніки, яку творці назвали дифракційної електронікою [7]. Генератори дифракційного випромінювання безперервної дії забезпечують високу середню потужність при високій якості спектра.

На початку 70-х років Олександр Якович звернув увагу на унікальні властивості СВЧ газового розряду. У створеній ним лабораторії у відділі ІГ незабаром був розроблений і досліджений коаксіальний СВЧ плазмотрон – Генератор холодної сильно нерівноважної плазми на найвищій для того часу частоті.

При активній підтримці А. Я. Усикова в ІРЕ були розпочаті роботи в галузі молекулярної біофізики. Згодом був організований відділ біофізики (керівник д. ф.-м. н., Професор В. Я. Малєєв), тематика якого присвячена дослідженню закономірностей живої природи.

За ініціативою А. Я. Усикова в ІРЕ були розгорнуті роботи по створенню методів та технічних засобів цифрового і аналого-цифрової обробки зображень з використанням серійних ЕОМ. Це сприяв розвитку згаданих методів і засобів не тільки в ІРЕ, а й в СРСР (в ЦКБ “Комета» в Москві). За допомогою цих методів і засобів вирішено ряд важливих наукових проблем. Високу оцінку радянських і зарубіжних вчених отримали результати першого в світі побудови карт і цифрового синтезу тривимірних зображень великих районів поверхні Венери, виконаних в ІРЕ шляхом обробки зображень отриманих з космічних апаратів Піонер, Венера. Результати робіт у цьому напрямку співробітників відділу, керованого А. Я. Усикова відзначені Державною премією УРСР.

У нього народжуються ідеї в областях знань далеких від вакуумного СВЧ електроніки. Так він в 1960 р. запропонував використовувати лінзові ефекти атмосфери Землі для створення радіотелескопа, світлового тиску лазерного випромінювання для виборчої відкачування газів. А. Я. Усиков мав намір перенести деякі фізичні дослідження в оптичному діапазоні в область міліметрових і субміліметрових хвиль. В інституті широко обговорюються нові напрямки: радіовіденіе на СВЧ, СВЧ-голографія, СВЧ-інтроскопія і т. п.

Велику увагу А. Я. Усиков приділяв підготовці наукових кадрів. Він пишався тим, що за 18 років в інституті зріс «потужний загін висококваліфікованих наукових працівників». Через аспірантуру при ІРЕ і соіскательства в період з 1955 р. по 1973 р. було підготовлено більше 100 кандидатів наук. Майже всі доктори і кандидати наук-вихованці інституту.

Створенням у 1974 р. Спеціального конструкторсько-технологічного бюро з Дослідним виробництвом було завершено розпочате А. Я. Усикова формування ІРЕ як науково-виробничого об’єднання. До цього ж часу в основному було завершено будівництво 4 багатоповерхових житлових будинків поблизу інституту, баз відпочинку в Криму та на річці Сіверський Донець, створення соціально-побутової сфери інституту. Нарощування обсягів і темпів науково-дослідних робіт, підготовка наукових кадрів, завершення будівництва інфраструктури інституту

– все це входило в сферу турбот Олександра Яковича Усикова – першого директора Інституту радіофізики та електроніки Академії наук України, інституту, який заслужено носить зараз його ім’я.

Різноманітною була його науково-організаційна діяльність. У 1966 р. А. Я. Усикова обирають членом Президії АН УРСР, в 1971 р. – головою Харківського наукового центру АН УРСР. З 1968 по 1976 гг. він – член Комітету з Ленінським і Державних премій СРСР, член редколегії «Українського фізичного журналу», «Вюніка АН УРСР». З 1970 р. – член Комітету з Державних премій УРСР.

Трудова і громадська діяльність А. Я. Усикова відзначена Ленінською премією (1960 р.), Державною премією Української РСР (1982 р.), державними нагородами – орденом Леніна, трьома орденами Трудового Червоного Прапора, медалями і грамотами, в 1980 р. він занесений в Республіканську книгу трудової доблесті на ВДНГ Української РСР.

Протягом 18 років (1955 – 1973) А. Я. Усиков очолював Інститут радіофізики та електроніки АН УРСР. За цей час інститут досяг загальновизнаних у світовому науковому співтоваристві результатів у всіх розвиваються в ньому напрямках наукових досліджень.

У 1971 р. за успіхи у розвитку радіофізики та електроніки та підготовку висококваліфікованих кадрів інститут був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

III. Досягнення Інституту радіофізики та електроніки в період з 1955 р. по 1973 р.

Науково-дослідна робота в ІРЕ в той період розвивалася за чотирма напрямками: 1) вакуумна електроніка міліметрових, субміліметрових хвиль та електронна оптика, 2) радіофізика – дослідження поширення радіохвиль ряду діапазонів в різних середовищах, 3) декамет-ровая радіоастрономія, 4) фізика твердого тіла. Поряд з рішенням фундаментальних завдань у галузі НВЧ електроніки та радіофізики кожна лабораторія виконувала також роботи, що мають прикладну спрямованість. Тому крім коштів, що виділяються для проведення наукових досліджень з бюджету Академії наук, фінансову скарбничку інституту доповнювали кошти за виконувані науково-технічні госпдоговірні роботи за завданнями ряду міністерств і відомств СРСР. Додаткове фінансування сприяло більш швидкому оновленню обладнання і приладів, дозволяло залучати висококваліфіковані наукові кадри і вирішувати завдання в соціальній сфері діяльності інституту.

А. Вакуумна електроніка міліметрових, субміліметрових хвиль та електронна оптика

Успіхи у вивченні фізичних явищ в магнетронах та досягнення у створенні радіолокаційної техніки в УФТІ послужили фундаментом для подальшого розвитку в ІРЕ вакуумної СВЧ електроніки та досліджень в області поширення самих коротких довжин хвиль електромагнітного спектру коливань.

Дослідження в області вакуумної електроніки в ІРЕ були істотно розширені. Були створені: лабораторія імпульсного генерування (ІГ – керівник к. ф.-м. н. І. Д. Трутень), в якій вивчалися фізичні процеси в імпульсних магнетронах міліметрового діапазону хвиль, лабораторія безперервного генерування (НГ – керівник к. ф. – м. н. А. Н. Чернець), в якій вивчалися фізичні процеси генерування міліметрових хвиль у відбивних клістрона, лабораторія широкодиапазонного генерування (ШГ – керівник к. ф.-м. н. Г. Я. Левін), в якій проводилися дослідження тривалої взаємодії електронних потоків з електромагнітним полем в періодичних системах, зокрема, в лампах зворотної хвилі міліметрового та субміліметрового діапазонів, а також в генераторних магнетронах безперервної дії, лабораторія оптики заряджених частинок (034 – керівник к. ф.-м. н. Н. С Зінченко), в якій проводилися дослідження електронно-оптичних систем формування високопервеансних електронних потоків, іонних джерел та джерел м’якого рентгенівського випромінювання.

Сполучною ланкою всіх розвивалися в ІРЕ наукових напрямів була лабораторія вимірювальних і приймальних пристроїв (ІПУ – керівник к. т. н. Е. М. Кулешов). В чудовому колективі ІПУ до початку 60-х років були створені комплекти хвилеводних вимірювальних пристроїв загального застосування (хвилеміри, атенюатори, відгалужувачі, фазообертачі, вимірювальні лінії тощо) і вимірювальних систем у всьому міліметровому діапазоні, а до початку 70-х років створені методи та засоби вимірювання основних параметрів хвиль і ланцюгів в субміліметровому діапазоні. Дослідження з квазіоптичні методам вимірів дозволили вирішити задачу створення комплекту не мають аналогів у світі широкодіапазонний ква-зіоптіческіх пристроїв і вимірювальних приладів загального застосування в субміліметровому діапазоні

У перші роки існування ІРЕ був створений ряд імпульсних магнетронів міліметрового діапазону хвиль (рис.5, таблиці 1 і 2), що працюють на негативній просторової гармоніці (в «харківському режимі»), і виявлений клінотронний механізм (рис.6, таблиця 4) підвищення ефективності роботи генераторів СВЧ з тривалим енергообміну електронного потоку з полем електродинамічної системи [5], [6]. Природно, що в цей період увагу А. Я. Усикова приваблюють нові проблеми, що стоять перед вакуумної електронікою: забезпечення можливості електронної перебудови частоти магнетронів, зниження рівня шумів в них. Він бере участь у перших роботах по вивченню клінотронного режиму роботи автогенераторів типу ламп зворотної хвилі (ЛОВ), формулює задачу про створення на основі ЛОВ генератора «білого радіосвета», що працює в широкій смузі частот. До кінця 70-х років він знову повертається до проблеми управління амплітудою і частотою магнетрона. В

1982                                       р. А. Я. Усикова, Г. Я. Левіну, В. І. Михайлову, С. Н. Терьохіну, І. А. Хижняку (ІРЕ),

Рис. 5. Імпульсні магнетрони Fig. 5. Pulse magnetrons

на основі використання полого діелектричного лучевода. Ці унікальні пристрої заклали основи для розвитку в світі нового наукового напрямку «квазиоптической радіометрікі» [5].

Після утворення ІРЕ пройшло 5 років. За цей порівняно короткий період часу колективом інституту була створена серія унікальних генераторів міліметрового та субмілліметровго діапазонів хвиль. За створення комплексу генераторів і вимірювальних приладів для освоєння міліметрового і субміліметрового діапазонів хвиль А. Я. Усиков, І. Д. Трутень, А. І. Чернець, Г. Я. Левін, Е. М. Кулешов були удостоєні Ленінської премії.

Б. Дослідження поширення радіохвиль

Поряд з лабораторією поглинання радіохвиль (ПРВ – керівник к. ф. – м. н. А. Я. Усиков), яку перевели в ІРЕ з УФТІ, в новому інституті, створили ряд лабораторій, в яких вивчали процеси поширення радіохвиль над поверхнею моря і суші (РРВ – керівник к. т. н. І. Є. Островський), а також вирішували завдання радіолокації (РЛ – керівник к. т. н. І. С. Тургенєв).

Застосовуючи унікальні джерела електромагнітних коливань в нових діапазонах, з рівнем потужності, достатнім для практичного використання, колектив лабораторії ПРВ під керівництвом і за безпосередньої участю А. Я. Усикова виконав піонерські дослідження з розсіювання і поглинання міліметрових хвиль в опадах, а також дослідження динаміки утворення хмар і впливу метеообразованій на радіолокаційне виявлення об’єктів. В умовах експедицій в середній смузі СРСР, околицях Батумі, передгір’ях Ельбрусу і районі Феодосії

А. Я. Усиков організував і особисто брав участь у здійсненні досліджень динаміки утворення хмар та опадів за допомогою міліметрових радіохвиль, а також, явищ розсіювання та поглинання цих хвиль гідрометеорах атмосфери. «Ослаблення радіохвиль довжиною 6,8 мм в хмарах», «Радіолокаційні відбиття від надводних цілей і морських хвиль на радіохвилях довжиною 6,8 і

4,0 мм »,« Коефіцієнти віддзеркалення і діелектричні проникності води на хвилі 3,1 мм »,« Вимірювання загасання радіохвиль 4,1 мм в задимленій або запиленій атмосфері ». Це – назви декількох піонерських робіт, які були виконані Олександром Яковичем Усикова з колегами в ІРЕ.

Показником успішної роботи лабораторій РРВ і РЛ вже на перших етапах діяльності стало створення нового наукового напрямку в радіофізиці – радіоокеанографіі, що вивчає динамічні процеси на поверхні і поблизу поверхні морів і океанів за допомогою радіохвиль. Ці роботи ІРЕ отримали визнання світової наукової громадськості. У 1968 р. цикл робіт цього напряму (І. Є. Островський, Ф. Г. Басс, А. І. Калмиков, І. М. Фукс з співавторами) був відзначений дипломом IEEE.

Таблиця 1. Параметри імпульсні магнетрони мм діапазону з термокатодом

Робоча довжина хвилі X,, мм

. Число резонаторів

N

Діаметр

анода

da.

мм

Робоче магнітне поле

В, т

Анодне

імпульсне

напруга

Вихідна імпульсна потужність

Р, кВт

ккд,

%

6,8

16

4,7

0,5

16,5

150

20

4,1

20

3,6

0,6

16,0

100

15

3,1

24

3,3

0,625

15,0

30

12

2,2

24

2,6

0,760

12,0

8,0

5,5

1,5

40

2,0

0,710

11,5

2,5

2,0

1,25

36

2,0

0,621

15,0

1,0

0,8

Таблиця 2. Параметри імпульсних магнетронів мм діапазону з холодним катодом

Робоча довжина хвилі

X, мм

Вихідна імпульсна потужність

Р, кВт

Середня

вихідна

потужність

р сР^

Тривалість

імпульсу,

МКС

Анодне

імпульсне

напруга

Клв

Маса,

кг

Термін

служби,

годину

8,1

150

40

0,05

23

2,5

1000

8,1

30

80

0,5

13

1,7

2000

6,8

40

50

0,2

19

2,2

2000

4,1

20

30

0,2

16,5

2,0

1500

3,1

20

20

0,1

18

2,0

800

2,2

7

10

0,07

15

1,7

500

Таблиця 3. Параметри безперервних магнетронів мм діапазону хвиль

Робоча хвиля,

Л, мм

Анодне напруга,

Ов

Анодний струм 1а, МА

Робоче магнітне поле

В, т

Вихідна

потужність,

Р, Вт

ккд,

%

8,45

1,0

110,0

0,18

3

2,72

5,5

1,45

150,0

0,238

1,0

0,45

2,98

1,85

100,0

0,29

0,97

0,5

2,33

2,4

200,0

0,31

0,3

0,06

Таблиця 4. Параметри лово-кпінотронов мм і субмм діапазонів

Робоча хвиля,

Л, мм

Анодне напруга,

Ов

Анодний струм 1а, МА

Робоче магнітне поле, В, Т

Вихідна потужність,

Р, Вт

ккд,%

8 — 9

2 — 3

100 — 150

0,3

10 — 20

10

2 — 3

2-2,5

100 — 120

0,35

2 — 5

1 —2

0,8-0,9

3 — 5

100

0,5

0,5

0,1

0,5-0,6

5 — 7

100

0,6

0,1

0,02

В. Фізика твердого тіла

В ІРЕ продовжилися теоретичні та експериментальні дослідження в одному з важливих напрямків фізики лежали в основі робіт УФТІ з фізики твердого тіла. В ІРЕ радіофізичні методи дослідження в області фізики твердого тіла були приймемо в лабораторії радіоспектроскопії (PC – керівник к. ф.-м. н. А. А. Галкін), в лабораторії НГ (керівник к. ф.-м. н.

А. Н. Чернець). В ІРЕ був створений також відділ теоретичної фізики (ОТФ – керівник д. ф. – М. н., Професор В. Л. Герман). В ОТФ проводилися дослідження в галузі фізики твердого тіла, СВЧ електроніки і розповсюдження електромагнітних хвиль в різних матеріальних середовищах. З кінця 60-х років і в наступні роки дослідження вчених ОТФ ІРЕ були присвячені електронним резонансам і хвилям в металах (чл. кор. АН, д. ф.-м. н. професор Е. А. Канер), високочастотним і резонансним властивостям напівпровідників (д. ф.-м. н., професор Ф. Г. Басс) плазмові нестійкості в напівпровідниках в міліметровому і субміліметровому діапазонах електромагнітних коливань (д. ф.-м. н.

B. М. Яковенко) [5]. Крім цього в ІРЕ проводилися високочастотні магнітоакустичні дослідження металів (чл. кор. АН, д. ф.-м. н. А. П. Королюк, дослідження гіперзвукових хвиль і можливостей їх використання в електроніці НВЧ (д. ф.-м. н. Е. М. Гагапольскій), дослідження квантових парамагнітних підсилювачів (д. т. н. Я. Л. Шамфаров, д. ф.-м. н. С. А. Песковацкій), радіофізичний дослідження надпровідників на СВЧ (С. А. Песковацкій, І. І. Еру з колегами) [5]. У ті роки науковими співробітниками ІРЕ були зареєстровані три відкриття в галузі фізики твердого тіла (№ 45, № 80 – Е. А. Канер, № 133 – А. П. Королюк, В. Ф. Рой).

Г. Декаметрових радіоастрономія

В ІРЕ народилося новий напрямок в радіофізиці – декаметрових радіоастрономія. З ініціативи заступника директора з наукової роботи

C. Я. Брауде та за підтримки А. Я. Усикова був створений радіоастрономічний відділ та поблизу сел. Гра-ково, Чугуївського району, Харківської області по-

Рис. 8. Радіотелескоп в Гоаково, 1971 р.

Зліва направо: І. К. Походня, А. А. Смирнов,

С. Я. Брауде, Б. Є. Патон, А. Я. Усиков,

В. В. Немошкаленко, В. П. Цемко

строєні фазовані антенні решітки унікального радіотелескопа – найбільшого в північній півкулі Землі.

Fig. 8. The Grakovo radio telescope, 1971.

Left to right: I. K. Pohodnya, A. A. Smirnov,

S.  Ya. Braude, B. Ye. Paton, A. Ya. Usikov,

V. V. Nemoshkalenko, V. P. Tsemko

Згодом радіоастрономічний відділ був перетворений у відділення радіоастрономії ІРЕ з кількома лабораторіями. На основі цього відділення в 1985 р. був створений Радіоастрономічний інститут НАН Україна (директор академік НАН України Л. М. Литвиненко).

IV. Наприкінці XX століття

У 1989 р. з ініціативи А. Я. Усикова, підтриманої президентом Б. Є. Патоном, при ІРЕ була створена окрема проблемна акустична лабораторія (ОПАЛ) Президії АН УРСР (керівник В. К. Лаптій), де за допомогою радіофізичних методів було розпочато вивчення особливостей феномена «італійського» тембру звучання смичкових музичних інструментів. За період з 1990 по 1995 р. р. в ОПАЛ був створений оригінальний метод цифрової обробки спектрально складних сигналів динамічних дискретних спектрів, отримані повні голографічні каталоги типових мод коливань грудня звучать скрипки і альта у всьому діапазоні збудження звукових коливань названих інструментів. Створено метод системної прив’язки типових мод до спектрально-частотній характеристиці тембру звучання конкретних інструментів. Підготовлено до видання каталог фотознімків голограм мод 180 парних дек. За системної повноті каталог не має аналогів в світі. Створена фізична модель динамічних дискретних спектрів тембру звучання еталонної скрипки на підставі узагальнених реальних характеристик тембру звучання кращих старовинних італійських скрипок видатних майстрів Аматі, Страдіварі, Гварнері та ін

Результати роботи ОПАЛ, якою А. Я. Усиков приділяв велику увагу, такі – на Київському фестивалі мистецтва майстрів смичкових інструментів влітку 2003 року вихованець ОПАЛ А. В. Пріхно завоював перші премії за виготовлення скрипки і альта і другу премію за виготовлення віолончелі.

З запуском штучних супутників Землі серії «Космос» в ІРЕ за ініціативою А. І. Калмикова, підтриманої А. Я. Усикова, С. Я. Брауде, І. Е. Островським і В. П. Шестопаловим, в ІРЕ були розгорнуті дослідження морської і земної поверхонь радіофізичними методами за допомогою апаратури, створеної в інституті і розміщеної на аерокосмічних носіях. Накопичений в 60-70-х роках в процесі радіоокеанографіческіх досліджень досвід і створений потенціал у цьому напрямі дозволив співробітникам ІРЕ успішно вирішувати завдання проблеми дистанційного зондування природного середовища. На основі наукових колективів, що заклали основи цього нового наукового напрямку, в 1994 р. А. І. Калмиков був організований Центр радіофізичного зондування Землі (ЦРЗЗ) НАНУ і НКАУ. В даний час ЦРЗЗ НАНУ і НКАУ ім. А. І. Калмикова (Керівник В. Н. Цимбал) продовжує роботи в цьому напрямку.

V. Висновок

В історію науки А. Я. Усиков не увійшов як відкривач нових ефектів і нових фізичних законів. Немає також теорії Усикова. Однак усьому світу відомий інститут Усикова. У багатьох наукових напрямах, народжених в усіковском інституті, у відкриттях, зроблених науковцями усіковского інституту, у багатьох явищах, законах і теоріях є і його внесок, як організатора науки. XX століття створив нову професію, благородну професію для вченого

– професію організатора науки. У А. Я. Усикова прикладом для наслідування був видатний організатор науки – творець і перший директор УФТІ академік Іван Васильович Обреїмов.

Свої знання, свій досвід, свою енергію Олександр Якович Усиков направляв, перш за все, на створення першокласного фізичного інституту, на організацію науки, за якою майбутнє, яка дає людині, країні і людству нові знання про природу, нові технології для промисловості, нові сили для розвитку, вдосконалення і розквіту. Створений інститут став живлющої основою для розвитку в ряду напрямів науки та наукових шкіл.

VII. Список літератури

[1] А. Я. Усиков в спогадах. Вид. ІРЕ НАН України. 2004, 188 с.

[2]  P. P. Leljakow, A. Ja. Usikow, I. A. Wyshinski. Intermittent Oscillations in the split-Anode Magnetron. Phys.

Z. Sowietunion. -1936. Bd. 10, H.2. S.226-268

[3] Костенко А. А., Носіч А. І. Створення в Харкові першого в Радянському Союзі трьохкоординатної радіолокатора дециметрового діапазону / / Радіофізика та електроніка. -Харків. Ін-т радіофізики та електрон. НАН України,

1998, т. 3., № 3. с.7-32.

[4] Усиков А. Я. Визначення місць пошкоджень в лініях електропередач. ЖТФ, 1946, т.16, № 3. с.347-352.

[5] Електроніка та радіофізика міліметрових і субміліметрових радіохвиль. Під заг. ред. академіка

А. Я. Усикова. Київ.: Наукова думка, 1986. – 386 с.

[6] Клінотрон I Г. Я. Левін, А. І. Бородкін, А. Я. Кириченко та ін Під ред. А. Я. Усикова. – Київ: Наук, думка, 1992.

– 200 с.

[7] Шестопалов В. П. Дифракційна електроніка. Харків. Вид. «Вища школа», 1976. -231 С.

ACADEMICIAN A. Ya. USIKOV – FOUNDER AND FIRST DIRECTOR OF THE INSTITUTE FOR RADIOPHYSICS AND ELECTRONICS, NAS OF UKRAINE (On the occasion of NASU Academician A. Ya. Usikov’s 100th anniversary)

Yeryomka V. D., Kirichenko A. Ya., Korniyenko Yu. V., Yakovenko V. M.

A. Usikov Institute for Radiophysics and Electronics, National Academy of Sciences of Ukraine,

12 Akademika Proskury St., Kharkiv, 61085, Ukraine Fax: +380 572 7441105 e-mail: yeryomka@ire. kharkov. ua

Abstract – This paper is dedicated to the life and activities of Alexander Yakovlevich Usikov, an outstanding scientist, Academician of the National Academy of Sciences of Ukraine, winner of national prizes of Ukraine and USSR. His 100th anniversary is widely celebrated this year. A. Usikov’s contribution into the development of electronics and radiophysics, radiolocation, quantum electronics is universally recognised by leading scientists. He was the founder and first director of the NASU Institute for Radiophysics and Electronics located in Kharkiv, an institution well-known to the global research community. In 1996 the IRE was named after Academician Alexander Usikov.

Table of dates

January Born in the village of Yankovka, Akhtyrka District, 11,1904 Sums’ka Region.

1919-23 Worked at the Yankovka sugar mill as an apprentice mechanic and later as a laboratory assistant.

1923-8 Studied at the Kharkiv Institute of National Education (the present-day V. Karazin Kharkiv National State University).

1927-           8          Practical training at the physics laboratory of the Izyum optical glass factory.

1928-           32        Engineer-physicist at the Ukrainian Research Institute of Silicate Industry.

1929-          32        Assistant Lecturer, Reader, Head of the Physics Department at the Kharkiv Institute for Grain Crops.

1932-           6 Post-graduate studies at the Electromagnetic Oscillations Laboratory, Ukrainian Physical and Engineering Institute in Kharkiv.

1936 Awarded the degree of Master of Science in physics and mathematics.

1936-43 Principal Research Fellow, Ukrainian Physical and Engineering Institute.

1944-50 Laboratory Head, Electromagnetic Oscillations Department, Ukrainian Physical and Engineering Institute.

1950-5 Department Head, Ukrainian Physical and Engineering Institute.

1953-5 Deputy Director for Scientific Work, Ukrainian Physical and Engineering Institute, UkrSSR Academy of Sciences.

1955-73 Director, Institute for Radiophysics and Electronics, UkrSSR Academy of Sciences.

1958 Awarded the Order of Lenin, elected the Corresponding Member of the UkrSSR Academy of Sciences.

1960 Wns the Lenin Prize in the field of science and technology.

1964 Awarded the degree of Doctor of Science, elected to the UkrSSR Academy of Sciences.

1966-78 Presidium Member, UkrSSR Academy of Sciences;

Chairman of the Kharkiv Scientific Centre, UkrSSR Academy of Sciences.

1973-          87 Head of Image-Processing Department, Institute for Radiophysics and Electronics, UkrSSR Academy of Sciences.

1981 Wns the UkrSSR State Prize in the field of science and technology.

1987-93 Advisor, Board of Directors, Institute for Radiophysics and Electronics, Academy of Sciences of Ukraine.

1993-5 Honorary Director, Institute for Radiophysics and Electronics, National Academy of Sciences of Ukraine.

Academician A. Usikov’s scientific milestones

1933-          6 Actively participates in the development of the world’s first high-power magnetron with intermittent oscillations. This device was originally designed at the Ukrainian Physical and Engineering Institute giving new impetus to the pulsed magnetron and pulse radar systems research. His thesis was based on the studies of magnetrons designed and developed in 1936.

1936-43 Supervises the design of magnetron transmitting sections in Zenit and Rubin -world’s first 3D radars employed in air-defence systems around Moscow and Murmansk.

1944-5 Develops the technology of finding failures in overhead and cable power lines. This technology was used in the post-war reconstruction of power grid in the USSR.

1953-5 Founds the Institute for Radiophysics and Electronics. The Institute was engaged in the fundamental and applied research in the field of electronics and radiophysics of mm- and submm waves, solid-state physics and radio astronomy.

1955-73 Director of the Institute for Radiophysics and Electronics, Academy of Sciences of Ukraine. Initiates and directly participates in the following fundamental and applied research:

—  hydrometeor mm-wave propagation;

—                    high-power tunable mm- and submm-wave electromagnetic radiation sources (BWO klynotrons, magnetrons, including magneto-triodes and magnetron tetrodes;

—                    laser R&D focused on isotope separation in high- power laser radiation fluxes; holography, Moon radiolocation and industrial process applications; design and development of quantum paramagnetic amplifiers;

—                    development of digital and analog-digital techniques for 3D image processing. These techniques were applied in synthesizing the topography of Venus from the images transmitted by Pioneer and Venus spacecraft, as well as in molecular structure research;

—                    using the Earth ionosphere as a focusing lens for a gigantic telescope.

1974-          87 Co-authors the ‘Electronics and radiophysics of millimetre and submillimetre radiowaves’ monograph (Kyiv, 1986) which summarizes some of the research conducted at the Institute for Radiophysics and Electronics.

1987-93 Initiates and supports R&D focused on finding a clue to Stradivarius’s secret – the sound of old Italian bowed musical instruments. Sums up the results of the klynotron research in the ‘Klynotrons’ coauthored monograph (Kyiv, 1992).

1993-5 Participates in writing a series of papers presented at major international conferences on millimetre and submillimetre waves held in Europe and the USA.

Джерело: Матеріали Міжнародної Кримської конференції «СВЧ-техніка і телекомунікаційні технології»