Налагоджуючи різноманітні пристрої, зібрані на цифрових інтегральних мікросхемах, доводиться перевіряти рівні логічних сигналів на висновках мікросхем, роботу імпульсних генераторів, «продзвонювали» монтаж. Допомога в таких випадках роблять різні логічні пробники. Мабуть, найпростіший пробник може бути зібраний за схемою, наведеною на малюнку. У ньому всього один світлодіод, включений в колекторну ланцюг транзистора VT1 підсилювального каскаду.

У вихідному стані, коли щуп ХР1 нікуди не підключений, світлодіод світиться «вполнакала» – такий режим задається відповідним зміщенням на базі транзистора. Якщо ж цей щуп буде підключений, скажімо, до висновку мікросхеми, на якому рівень логічного 0, транзистор закриється і світлодіод згасне. А при підключенні щупа до ланцюга з рівнем логічної 1 транзистор відкриється настільки, що яскравість світлодіода стане максимальною (її обмежує резистор RЗ).

При перевірці імпульсних сигналів світлодіод починає світитися яскравіше, якщо у послідовності імпульсів переважає рівень логічної 1 і майже гасне, якщо переважає рівень логічного 0. Пробник володіє одним недоліком: яскравість світлодіода майже не зміниться, якщо на індикатор надходить послідовність імпульсів, у якій стан логічних 0 та 1 по тривалості співмірні (зокрема меандр).

У всіх перерахованих випадках пробник підключають (за допомогою щупів ХР2 і ХРЗ) до джерела живлення перевіряється конструкції, а щупом ХР1 стосуються потрібних висновків деталей. Якщо ж для роботи пробника використовують автономне джерело, наприклад батарею 3336, щуп ХРЗ додатково з’єднують із загальним проводом конструкції.

Коли пробник використовують для «прозвонки» монтажу, його живлять від автономного джерела, а щупом ХР1 і провідником, сполученим зі щупом ХРЗ, стосуються потрібних ділянок перевіряються ланцюгів.

У пробники можна використовувати будь-який малопотужний кремнієвий транзистор зі статичним коефіцієнтом передачі струму не менше 100. Замість АЛ102Б підійде будь-який інший світлодіод серії АЛ 102, АЛ307.

Деталі пробника попередньо монтують на макетної платі і підбирають резистор R2 такого опору, щоб світлодіод світився ледь помітно («вполнакала»). Потім деталі розміщують всередині корпусу фломастера, світлодіод встановлюють в отворі на бічній стінці корпусу. З фломастера виводять два багатожильних монтажних провідника зі щупами ХР2 і ХРЗ на кінцях. Як щупа ХР1 можна використовувати відрізок сталевого дроту або швейну голку, закріплену на кінці корпусу фломастера.

Журнал «Радіо», 1986, № 3, с. 55

Джерело: Вимірювальні пробники. Сост. А. А. Халоян. – М.: ИП РадіоСофт, ЗАТ «Журнал« Радіо », 2003. – 244 с: ил. – (Радіобібліотечка. Вип. 20)