Для того щоб пристрої Bluetooth могли взаємодіяти один з одним, вони повинні функціонувати відповідно до специфікацій протоколу Bluetooth. Специфікації

Рис. 6.30

Установка IP адреси

Bluetooth, як і багато інших подібних протоколи, визначають стандарт, якого повинно

«дотримуватися» пристрій Bluetooth, так само як і певних правил, які не обхідно виконувати в процесі комунікацій. Специфікації протоколу Bluetooth можна завантажувати зить з сайту www.bluetooth.com. У специфікації протоколу входять такі поняття, як «стек» і «профілі». Розглянемо більш докладно зміст цих термінів.

Cтек протоколу Bluetooth

Стек протоколу є програмним чи апаратно програмний компо нент, що дозволяє виконати прямий доступ до Bluetooth пристрою. Він керує різні ми властивостями, такими як параметри пристрою, параметри комунікації, рівні потреб лення потужності. Стек сам по собі складається з рівнів, кожен з яких виконує опреде ленну функцію з безлічі функцій Bluetooth пристрою. Оскільки виробники обладнання не обов’язково використовують всі рівні стека в своїх пристроях Bluetooth, то ми розглянемо тільки основні, які включені майже в будь-який пристрій.

Ось основні рівні стека Bluetooth:

HCI (Host Controller Interface) – цей рівень описує інтерфейс між радіокана

лом і хостом;

L2CAP (Logical Link Controller Adaptation Protocol) – цей рівень відповідає за мульти плексірованіе даних, що проходять через пристрій (тим не менш, аудіосигнали безпосередньо проходять до HCI, минаючи цей рівень);

Рис. 6.31

Встановлення додаткових властивостей мережного з’єднання

SDP (Service Discovery Protocol) – цей рівень використовується для пошуку сервісів на віддалених Bluetooth пристроях;

RFCOMM – більше відомий як протокол «віртуального» послідовного порту.

Джерело: Магда Ю. С. Комп’ютер в домашній лабораторії. – М.: ДМК Пресс, 2008. – 200 с.: Іл.