Пропонується конструкція компактного тестера корисного в багатьох випадках радіоаматорського практики.

У похідних та побутових умовах незамінним може виявитися малогабаритний («кишеньковий») прилад, що дозволяє вимірювати напругу постійного струму на межах 10, 100 і 1000 В і напруга змінного струму на межах 20, 200 і 2000 В. З його допомогою можна оцінювати опір в діапазоні

1 … 1000 кОм на одному межі, «продзвонювали» ланцюга опором від нуля до 1 кОм, а також визначати фазовий і нульовий дроти в ланцюзі.

Схема приладу, наведена на рис. 1, гранично проста. Вимірювання напруги постійного струму виробляється микроамперметром РА1 по струму в ланцюзі додаткового резистора R1 (або R2, R3) і елементовХ1 (або Х2, ХЗ), S1, Х4. Напруга змінного струму (частотою не вище 1 кГц) вимірюється тією ж ланцюгом, але при розімкнутому перемикачі S1, коли включений однополуперіодний випрямляч на діод VD1. Потрібно зазначити, що максимальна амплітуда вимірюваного змінної напруги не повинна перевищувати допустимого для випрямного діода КД105Г значення зворотної напруги (800 В).

Опір в діапазоні 1 … 1000 кОм оцінюється по зміні величини струму, що протікає через мікроамперметр РА1 по замкнутому ланцюзі джерела струму GB1 і RK, Х5, R6, R5, Х6. Підлаштування резистором R6 встановлюють «0» мікроамперметра при замкнутих контактах Х5, Х6.

Підключаючи до гнізд Х5 і Х6 («+») діод або два висновки транзистора, можна оцінити якість р-n переходу, розпізнати структуру транзистора, визначити висновки анода і катода діода, перевірити справність електролітичного конденсатора.

Ланцюги з опором постійному струму в діапазоні 0 … 1 кОм «подзвонюють» по ланцюгу Х6, GB1, R7, HL2, Х7: по яскравості світіння світлодіода HL2 можна грубо оцінити величину опору в межах 0 … 1 кОм.

Рис. 1

Для визначення фазового проводу притискають палець до контакту К1 і загальним проводом (від роз’єму Х4) стосуються одного з мережевих дротів при контакті з фазовим проводом запалюється неонова лампа HL1.

Ступінь розрядки батареї гальванічних елементів або акумуляторів GB1 можна визначити внутрішнім вольтметром, з’єднавши щупом гнізда Х6 і ХЗ при замкнутому перемикачі S1 або по яскравості світіння індикатора HL2 при з’єднанні щупів від гнізд Х6 і Х7. Такий контроль можливий і зовнішнім вольтметром через гнізда Х4 («-») та Х6 («+»). Крім того, ці гнізда можна використовувати і для підзарядки акумуляторів без вилучення з приладу.

Конструкція приладу залежить від типу застосовуваного мікроамперметра. Номінали резисторів, наведені на схемі відповідають мікроамперметра М733.5 зі струмом повного відхилення стрілки 100 мкА. Можна застосувати подібний мікроамперметр М4248 з дещо більшими габаритами, а також малогабаритні стрілочні індикатори, які використовуються в магнітофонах, але в цьому випадку слід проградуювати їх шкалу.

В авторському варіанті конструкції корпусом приладу з микроамперметром М733.5 послужила пластмасова кришка розмірами 60x30x65 мм від електромагнітного реле. На передній панелі, виготовленої з склотекстоліти розташовані мікроамперметр, контакт К1 з нікельованого болта М5, неонова лампа HL1 і світлодіод HL2. На бічній стороні розташовані гнізда X1t Х2, ХЗ, на задній – гнізда Х4 («Загальний»), Х5, Х6, Х7, перемикач S1 та резистор установки нуля R6.

Всі деталі приладу розташовуються на двох платах (нижньої і верхньої), затискають між собою мікроамперметр. В якості плати використовують фольгированні-ний з двох сторін склотекстоліт товщиною 1 … 15 мм. Нижня і верхня плати припаяні до лицьової панелі. Для жорсткості ці плати припаюють і до задньої стінки, також виготовленої з фольгованого склотекстоліти. На задній стінці кріплять перемикач S1 і резистор R6, до неї ж припаяна мідна або латунна гайка МОЗ, за допомогою якої гвинтом всю конструкцію фіксують в пластмасовому корпусі. Резистор R1 бажано зробити з двох-трьох резисторів МЛТ-0, 5. Гніздові контакти – із стандартних роз’ємів ШР, можна використовувати укорочені гнізда від роз’єму ОН Ц-РГ-093 2/30-Р1 2 загальною довжиною 22 мм (під штирі діаметром 1,4 мм).

Рис. 2

Варіант переробки гніздового контакту і ескіз ділянки плати для його установки зображені на рис. 2. Спочатку його обрізають до довжини 10 … 12 мм (рис. 2, а) і роблять щілинної пропив з торця на глибину близько 1 мм. Потім по всій довжині циліндричної частини надфілем формують дві канавки глибиною до 0,5 мм, що збігаються з пропилом (рис. 2, б). Ці канавки роблять для надійної фіксації гнізда в щілини плати (рис. 2, а), але, як показав досвід, достатньо зняти «округлість» поверхні, що стосується плати. Далі гнізда засувають в щілину плати так, щоб торцевим пропилом гніздо жорстко зафіксувалося, і припаюють з двох сторін друкованої плати. Можна не робити надрізів і пропилів в гнізді, а припаяти його в пропилі плати, рясно змочивши припоєм з двох сторін. Важливо тільки, щоб припой не потрапив на пружину і отвір роз’єму.

Як джерело струму GB1 використовують акумулятори Д-0, 06 або елементи РЦ-53. Перемикач S1 – ПД9-1 або будь-який інший малогабаритний. Для установки нуля омметра використовують малогабаритний змінний резистор (R6) – СПЗ-16, СПЗ-44, СП4-1а і т. п. Індикатор HL1 типу ТН-0, 8 або інший малогабаритний.

Градуювання по постійному струму при застосуванні мікроамперметра М733.5 або М4248, як правило, проводити не потрібно. За змінному струму градуіруют вольтметр, подавши напругу точно 20 В на гніздо ХЗ при розімкнутих контактах S1. Тонким штрихом олівця градуюють шкалу, зменшуючи напругу з кроком

1 … 5 В. Шкалу вимірювання опорів калібрують, підключаючи до гнізд Х5 і Х6 резистори опором від 1 кОм до 1 МОм.

Приладом можна вимірювати ще постійна напруга з межами шкали 0 … +2 В і 0 … 3 В, використовуючи підключення до гнізд Х4 («-») і Х5. У лівому за схемою положенні движка резистора R6 верхню межу шкали буде 2 В, а в правому – 3 В. При цьому потрібно враховувати, що в цьому випадку відбувається збій нуля омметра. Для збільшення точності на цих межах доцільно зменшити опір резистора Я5 на величину опору рамки приладу РА1.

Журнал «Радіо», 1996, № 2, с.28

Джерело: Вимірювальні пробники. Сост. А. А. Халоян. – М.: ИП РадіоСофт, ЗАТ «Журнал« Радіо », 2003. – 244 с: ил. – (Радіобібліотечка. Вип. 20)