Р.Н. Балинський, В.М. Чевичалов, м.Харків

У наш бурхливий час багатьом можуть придатися три пристрої, описані нижче, які реагують на несанкціоноване підключення до телефонної лінії. Важливо відзначити, що на роботу факсів, модемів і якість телефонних розмов дані пристрої не роблять впливу.

Принцип роботи цих індикаторів підслуховування пояснює рис.1. Всі індикатори включають послідовно з телефонним апаратом і, якщо трубка не піднята, пристрої знеструмлені. Світлодіод світить тільки при піднятій трубці. Таке включення підвищує надійність і довговічність пристроїв, так як якщо їх підключити паралельно телефонної лінії, то вони б цілодобово перебували під постійним напругою 60 В, до якого при подачі сигналу виклику додавалося б змінну напругу 90.120 В. При знятті трубки телефону напруга в лінії знижується до 10.18 В залежно від типу апарата. Ця напруга і живить ніжеопісиваемие пристрої.

Якщо телефонна лінія не прослуховується, то в пристрої, виконаному за схемою рис.2, світлодіод світить повним світлом. В іншому випадку він гасне або знижується його яскравість (в залежності від типу апарата). У схемі рис.3 застосований більш чутливий фотометричний метод індикації, суть якого полягає в наступному. Два світлодіода однакового кольору і яскравості розташовують поряд. Один світлодіод заживлюємо стабільною напругою, тому його світіння завжди постійно. Світіння другий світлодіод залежить від напруги живлення і може змінюватися. Схему налаштовують так, щоб свічення обох світлодіодів було однаковим.

При підключенні “жучка” до телефонної лінії другий світлодіод гасне або знижується яскравість його світіння, що легко помітити при порівнянні з першим світлодіодом. Чутливість фотометричного індикатора можна збільшити, якщо використовувати “діамантову шкалу”, розташувавши обидва світлодіода в одному торці плексигласовий пластинки. При зниженні яскравості другий світлодіод половина торця “затемнюється”, що чітко видно спостерігачеві.

Схеми рис.2 і рис.3 реагують на зниження напруги в лінії на 2.3 В, а схема, показана на рис.4, – від 1 мВ і вище залежно від настройки. Крім того, остання схема містить вузол пульсуючого сигналізатора, а також звуковий сигналізатор. Коли таємний абонент відключається від лінії, схема автоматично відновлює своє початкове стан.

Розглянемо докладніше роботу пристроїв. У найбільш простому індикаторі (рис.2) між клемами К2 і К3 включений резистор R1, на якому при знятті трубки телефону падає постійна напруга, залежне від внутрішнього опору телефону. При цьому транзистор VT1 відкривається і світить світлодіод HL1. Застосовані в індикаторах світлодіоди типу АЛ336К мають достатню яскравість світіння при мінімальному струмі. Опір резистора R3

підбирають таким, щоб струм, що протікає через світлодіод, не перевищував 3 мА. При підключенні до телефонної лінії “жучка” напруга в лінії падає на 2.4 В і світлодіод гасне або різко знижується його світіння.

У схемі на рис.3 послідовно з телефонним апаратом включені стабілітрон VD1 і резистор R1, на яких падає деяке напруження. На роботі апарату і якості розмови це ніяк не позначається. При всіх змінах в телефонній мережі напруга на стабілітроні VD1 залишається незмінним, а на R1 воно змінюється. Резистором R2 встановлюють струм через світлодіод HL1 не менше 10 мА, а резистором R3 виставляють струм через HL2 приблизно 5 мА. При підключенні стороннього абонента до лінії світлодіод HL2 гасне або знижується його яскравість.

Найбільш складний індикатор (рис.4) містить кілька вузлів: компаратор на мікросхемі DA1 140УД1Б, підсилювач постійного струму на транзисторі VT1 КТ315Б, вузол пульсуючого світла на одноперехідному транзисторі VT2 КТ117А, вузол звукової сигналізації на транзисторах VT3 і VT4 (КТ3107 і КТ315Б) з пьезоізлучателем HF1 ЗП-1. Застосування імпортних компонентів дозволяє зменшити обсяг цього пристрою приблизно втричі. Працює воно наступним чином.

При появі напруги на R1 світить світлодіод HL1 зеленого кольору, сигналізуючи про роботу схеми. На виводі 10 DA1 з’являється напруга близько 7,5 В. Напруга на виводі 9 залежить від положення движка потенціометра R5 типу СП3-27. При рівності напруг на висновках 9 і 10 напруга на виводі 5 дорівнює нулю. При зниженні напруги на виводі 9 на виході мікросхеми з’являється позитивне напруга, яке відкриває транзистор VT1. Для виключення збудження DА1 включений конденсатор С1. Оскільки мікросхема має великий коефіцієнт посилення, зміна напруги на виводі 9 навіть на 1 мВ дає різкий стрибок напруги на виводі 5.

Коли транзистор VT1 відкривається, напруга з резистора R8 надходить на транзистор VT2. При цьому світіння світлодіода HL2 червоного кольору стає пульсуючим. Перемикачем SA1 можна включити звуковий сигнал. Світлодіод HL2 пульсує з частотою приблизно 1 Гц. Частоту HF1 можна підібрати конденсатором С4. Для збільшення гучності звучання пьезоізлучателя ЗП-1, який має власну ємність близько 0,1 мкФ (при паралельному з’єднанні двох половин), в схему введений дросель L1.

Індикатори виготовляють на друкованих платах з використанням вітчизняної елементної бази. Їх можна виконати вбудованими, коли друковану плату монтують всередині апарату або під ним, або у вигляді окремої конструкції в підходящої коробочці, яку розміщують поруч з телефонним апаратом. Важливо, щоб органи контролю (світлодіод і перемикачі) розташовувалися перед користувачем. Ці схеми підходять також для радіотелефонів всіх типів – вітчизняних та імпортних.

Враховуючи, що деякі радіотелефони імпортного виробництва є вельми мініатюрними, наведені схеми краще виготовити в мініатюрному испол-

неніі. Для цього слід застосувати всі радіокомпоненти (резистори, конденсатори і т.д.) імпортного виробництва, наприклад, фірм Philips, Siemens і ін Змінивши під них конфігурацію друкованих плат, ці плати легко вмонтувати всередину телефонного апарату.

Макети друкованих плат з фольгованого гетинаксу (в масштабі 1:1) показані на рис.5-7. У всіх схемах важливо дотримувати полярність підключення до телефонної мережі. Дросель L1 складений з двох феритових кілець М1000НМ1 10х6х3 мм, намотаний проводом ПЕВ-1 00,1 мм (600 витків). Кільця склеєні клеєм БФ-2 (“Момент”, “Суперцемент” та ін.) Якщо користувач хоче збільшити гучність звучання ЗП-1, паралельно HF1 необхідно додатково включити регулювальний конденсатор ємністю 0,01-0,068 мкФ.

Настройку пристроїв бажано проводити з підключенням їх до реальної телефонної мережі. На друкованій платі (рис.5) слід замість R3 впаяти потенціометр на 1,5 кОм, а у розтин HL1 включити міліамперметр. При піднятій телефонній трубці обертанням движка потенціометра встановлюють струм через HL1 3 мА. Робити це слід швидко, так як через 20 с апаратура станції дає відбій, йдуть короткі гудки, і в лінії змінюється напруга. Заміривши опір потенціометра, впаивают в плату постійний резистор з близьким номінальним опором.

На платі (рис.6) замість R2 потрібно впаяти потенціометр на 470 Ом і у розтин з HL1 виставити струм 10 мА. Вимірявши опір потенціометра, впаивают в плату резистор з близьким опором. Потім замість R3 впаивают потенціометр на 470 Ом, у розтин c HL2 виставляють струм 5 мА, після чого замість потенціометра встановлюють постійний резистор.

Індикатор, виконаний за схемою рис.7, перевіряють так. При слухавку піднято загоряється світлодіод HL1. Ламповим вольтметром по відношенню до клеми К2 вимірюють напругу на виводі 5 DA1. Обертаючи потенціометр R5, домагаються позитивної напруги. Замість R7 впаивают потенціометр на 150 кОм і, змінюючи його опір, домагаються максимальної напруги. Підбором опору резистора R9 домагаються чіткої пульсації HL2. Резистором R10 встановлюють струм через HL2 3 мА, а резистором R11 – струм 5 мА у розтин емітера VT4. Потім регулювальні потенціометри замінюють постійними резисторами.