А. Гайдук.

Виношу на суд читачів розроблений і виготовлений мною звуковий комплекс, точніше, звуковий аудіокомплекс.

Почну я свою розповідь здалеку і з деякими поясненнями. Займатися конструюванням радіоапаратури я почав у середині 60-х років минулого століття. На початку 70-х років в місті Борисові був побудований комфортабельний, на ті часи, ресторан “Березина”. Працював в цьому ресторані професійний вокально-інструментальний ансамбль. Так ось цей ансамбль працював на радіоапаратурі, яку повністю виготовив я. На ті часи складно було придбати якісну радіоапаратуру: підсилювачі, звукові колонки і т.д. Виготовлена ​​мною по тим часам лампова звукопідсилювальна техніка працювала практично 24 години на добу і головне – безвідмовно. З тих далеких часів я переслідував мету створити звукову апаратуру, що дозволяє викликати у слухача ефект повної присутності на виступі музичного виконавця. З тих пір я зібрав більше 100 підсилювачів низької частоти різної потужності і складності від 1 Вт до 300 Вт, на різних елементних базах, від ламп і транзисторів до пристроїв повністю на мікросхемах. Вдавалося отримувати при відтворенні якісних стереофонічних фонограм ефект об’ємного і якісного звучання, але не більше. Одного разу в 1999 році, будучи присутнім на концерті ВІА “Пісняри”, я прийшов до несподіваного рішення цієї проблеми. А чи не створити мені звукову апаратуру за методом вокально-інструментального ансамблю? Тобто голосова апаратура окремо, а для інструментів окремо. Не буду описувати, скільки мені довелося потрудитися над втіленням цієї ідеї в життя. Було перечитати величезну кількість спеціальної літератури на цю тему, поставлено безліч експериментів. У 2000 році я досяг того, чого прагнув. На звуковому аудіокомплекс, що складається з шести підсилювачів низької частоти і восьми звукових колонок, я віртуально присутній на концертах “Бітлз”, “Пісняри” і т.д. Мною розроблена Недорогостоящіе підсилювальна апаратура, що дозволяє отримувати ефект повної присутності слухача на виконанні музичного твору при відтворенні якісно записаних стереофонічних фонограм. Запрошені мною на прослуховування музичні фахівці все в один голос заявляли, що живе виконання практично не відрізняється від виконання на фонограмі, підкреслюю особливо ще раз, якісно записаної стереофонічної фонограми.

Апаратура для відтворення фонограм використовувалася наступна: бобінний магнітофон “Астра 106 стерео” першого класу, програвач вінілових дисків вищого класу “Радіотехніка”, плеєр для програвання аудіо дисків “Томсон”, комп’ютерний 52-х швидкісний CD-ROM. З усією цією апаратурою відтворення, розроблені в моєму виконанні підсилювачі, узгоджувалися найкращим чином.

Структурна схема аудіокомплексу наведена на рис. 1.

Рис. 1. Структурна схема аудіокомплексу

Рис. 2. Схема голосового стереофонічного підсилювача

Шість підсилювачів були об’єднані в два корпуси. В одному корпусі голосової стереофонічний підсилювач високоякісного відтворення (рис. 2), з глибокою регулюванням частотної характеристики по високих і низьких частотах і розділеної регулюванням посилення по кожному каналу.

В іншому корпусі знаходяться чотири підсилювача НЧ, що містять чотири кінцевих підсилювача і два попередніх підсилювача ефектів. Ці підсилювачі (рис. 3 і рис. 4) не мають ніяких частотних регулювань, точніше мають фіксовані регулювання по високих і низьких частотах.

Гучномовці розташовані від площини підлоги на висоті 2,5 метра.

Марки гучномовців представлені в табл. 1.

Кубічний об’єм приміщення, в яких може бути встановлений звуковий аудіокомплекс із заданими параметрами підсилювачів НЧ і гучномовців, може знаходитися в межах 80 … 10000 м3. Приблизне розташування гучномовців показано на рис. 5.

Принципова схема 2-го гучномовця наведена на рис. 6.

Виготовлений звуковий аудіокомплекс пройшов випробування за спеціальною програмою, відмов у роботі не спостерігалося.

Рис. 3. Схема підсилювача НЧ

Рис. 4. Схема підсилювача НЧ

Рис. 5. Приблизне розташування гучномовців

Рис. 6. Схема 2-го гучномовця

Рис. 7. Схема підсилювача НЧ

Табл. 1. Марки гучномовців

Автор статті – А. Гайдук. Стаття опублікована в Pл, № 4, 2003 р.