Енергозберігаючі (люмінесцентні) лампи, настільки популярні останнім часом на всій території пострадянського простору, всім хороші, крім однієї безглуздості, псує всі передові технології, за допомогою ^ яких свого часу створили «денне світло». Адаптовані під стандартний електропатрон Е27 (є варіанти під Е14), енергозберігаючі лампи мають дуже велику (по діаметру) центральну контактну площадку. При установці такої лампи (див. рис. 4.3 в розділі 4) в патрон нерідкі випадки (особливо з новими патронами, «зробленнимі» халтурно), коли центральна майданчик лампи замикає обидва контакти в патроні.

Наслідком цього є електрична дуга і вигорання всієї контактної площадки в цоколі енергозберігаючої лампи, а то й самого патрона. Причому якщо в будинку встановлено по фазі і нульового проводу вимикачі-автомати на 25 А (і більший струм) – вони так і не встигають спрацювати, лампа стає непридатною.

Можна віднести її назад в магазин і спробувати обміняти на справну, адже, по суті справи, винен скоріше виробник лампи, ніж виробник патрона, тим більше якщо патрон вже раніше випробуваний із звичайними електричними лампами розжарювання.

А можна відновити роботу енергозберігаючої лампи.

«Вигорілий» цоколь лампи акуратно знімають, і тоді поглядам майстра постає електронна плата перетворювача напруги, двома провідниками підключається до контактів цоколя (Для живлення від освітлювальної мережі 220 В), а чотирма контактами йде до люмінесцентної лампи (що має пряму або спіральну форму).

Як правило, електрична дуга, викликана коротким замиканням в патроні (цоколі), через широкої майданчики енергозберігаючої лампи не пошкоджує електроніку перетворювача, тому лампу вдається відновити, припаявши нові з’єднувальні провідники до контактних площадок на платі і підключивши її в мережу 220 В, наприклад за допомогою шнура зі стандартною штепсельною вилкою.

Якщо ж електронна плата перетворювача напруги пошкоджена, доведеться зробити новий перетворювач напруги. Проста електрична схема перетворювача наведена на рис. 5.1.

Чотири виведення люмінесцентної лампи (по дві з кожного боку трубки) підключають, як показано на схемі. Передуючу (промислову) плату з несправними елементами видаляють. Після такої нескладної доробки лампа ще послужить довго.

Доопрацювання (відновлення) енергозберігаючої лампи (по типу зображеної на рис. 4.3) за допомогою схеми на рис. 5.1 можна здійснити тільки в тому випадку, якщо споживана потужність енергозберігаючої лампи не перевищує 8 Вт (про це є запис на цоколі кожної люмінесцентної лампи), що відповідає приблизно силі світла від лампи розжарювання потужністю 60 Вт

Таким способом можна «оживити» 4-контактні мініатюрні люмінесцентні лампи, встановлені в світильниках і каганцях (див. рис. 5.2).

Рис. 5.1. Електрична схема перетворювача напруги для люмінесцентної лампи потужністю до 8 Вт

Рис 5.2 Лампи зі світильників та їх плата харчування

У процесі роботи над статтею шляхом експерименту з’ясувалася ще одна цікава деталь. При дотику пальцями рук людини до скла люмінесцентної лампи, підключеної в мережу 220 В одним проводом (ланцюг розімкнути вмикачем (струм не протікає)), лампа загоряється. Це викликано тим, що на один з контактів лампи все ж надходить «фаза» мережі, а людська рука (через скло колби) є джерелом наведеного в тілі людини невеликого змінної напруги.

Якщо піти далі і впливати на відстані 5-10 см від колби лампи включеної на передачу портдтівной радіостанцією (частота передачі радіосигналу значення не має, потужність передачі 5 Вт), лампа загориться настільки ж яскраво, як якщо б була включена в мережу 220 В.

Таким чином, непрацюючу енергозберігаючу лампу (за умови її підключення до освітлювальної мережі 220 В) можна «оживити» і запалити самим незвичайним способом. Це дозволяє застосувати дану методику навіть для фокусів, демонстрованих непосвяченим, заснованим, між тим, на звичайних фізичних явищах.

Література: Кашкаров А. П. Електронні пристрої для затишку та комфорту.