озвиток аматорської ра-діосвязі на УКХ із застосуванням вузькосмугової ЧС стримується, як зазначалося в [1], в першу чергу відсутністю простих конструкцій УКХ ЧМ приймачів, передавачів і трансіверов.

Описуваний приймач завдяки застосуванню в ньому детектора з фазового автопідстроювання частоти (ФАПЧ) [2] порівняно простий. Апарат працює в смузі 430 … 440 МГц. Його чутливість при співвідношенні сигнал / шум 10 дБ дорівнює 0,1 мкВ.

Приймач побудований на супергетеродинні схемою з одним перетворенням частоти (рис. 1). Гетеродин складається з генератора G1 з кварцовою стабілізацією частоти, який виробляє коливання частотою 45 МГц, утроітелей частоти U3, U4, підсилювача А4 і смугових фільтрів Z5, Z6.

Коливання частотою 405 МГц з гетеродина подаються на змішувач Ш. Сюди ж через вхідний фільтр Z1 надходять сигнали станцій. Перетворений змішувачем U1 спектр проміжних частот лежить в інтервалі 25 … 35 МГц. Смугу пропускання тракту ПЧ (з підсилювачами A1, A2) визначають фільтри Z2-Z4. Традиційне побудова приймача припускає далі застосування другого перетворювача частоти, перебудовуваного другого гетеродина і уз-кополосного підсилювача ПЧ з ЧС детектором – фактично необхідний додатковий ЧС приймач. У цьому апараті в якості вузькосмугового ЧС приймача використаний приймач прямого перетворення з ФАПЧ U2, виконаний на одному транзисторі [3] та володіє гарною чутливістю і вибірковістю.

Принципова схема сигнального тракту наведена на рис. 2. Змішувач виконаний на тунельному зверненому діод VD1. Підсилювач ПЧ містить два однотипних каскаду підсилення, побудованих за каскодной схемою на транзисторах VT1, VT2 і VT3, VT4 відповідно. На транзисторі VT5 зібраний синхронний фазовий детектор, що перетворює проміжну частоту в звукову. Перетворення відбувається на другій гармоніці генерованих коливань, так як контур L7C18C20 перебудовується конденсатором С20 в інтервалі 12,5 … 17,5 МГц. Вибірковість забезпечується дією ФАПЧ: при наближенні частоти гетеродина до половинному значенню частоти сигналу приймається станції відбувається захоплення цієї частоти і синхронне детектування ЧС [З]. При цьому вихідна напруга 3ч незалежно від рівня вхідних ЧМ сигналів, що еквівалентно дії АРУ, а також придушується амплітудна модуляція і імпульсні перешкоди. Смугу 3ч (приблизно 3 кГц) визначає фільтр нижніх частот (ФНЧ) R19C17. На виході приймача можна застосувати RC або LC ФНЧ більш високого порядку, що додатково поліпшить співвідношення сигнал / шум.

Puc.2

Застосування лише одного транзистора VT5 замість багатокаскадного ЧС приймача різко знизило загальний рівень шумів тракту. Визначальним тут є те, що база цього транзистора по 3г через конденсатор С16 великий ємності (10 мкФ) з’єднана із загальним проводом. Експериментально встановлено, що ємність цього конденсатора визначає працездатність системи ФАПЧ. Для роботи як гетеродина, так і змішувача достатньо, щоб ємність була всього 10 000 пф. Однак при цьому система ФАПЧ практично не працює і різко зростає рівень 3ч шумів транзистора VT5.

Вихідний звуковий сигнал з рівнем кілька десятків мілівольт може бути поданий на простий підсилювач 3ч.

Принципова схема гетеродина приймача зображена на рис. 3. Гетеродин виконаний по традиційній схемі множення частоти задаючого генератора, який зібраний на транзисторі VT1 і працює на частоті 45 МГц – третій механічної гармоніці кварцового резистора ZQ1. Каскад на транзисторі VT2 – утроітель частоти. Його навантаження – контур L2C8, налаштований на частоту 135 МГц. Каскад на транзисторі VT3 – підсилювальний. Контур L3C12 виділяє сигнал частотою 135 МГц. Другий утроітель частоти зібраний на транзисторі VT4. Його навантаження – контур на елементах L4-L6, С17, З 18, З20 – виділяє сигнал частотою 405 МГц і пригнічує побічні продукти множення частоти. 4ерез ланцюг зв’язку C19L7 сигнал подається на контур L8C21C22 додатково поліпшує фільтрацію спектру вихідного сигналу, 4ерез петлю зв’язку L9 коливання частотою 405 МГц надходять на вихідний роз’єм XW1 і далі на змішувач.

Puc.3

Конструктивно приймач зібраний в двох корпусах, виготовлених з посрібленою латуні (міді) і розділених на секції перегородками. Сигнальний блок виконаний об’ємно-друкованим монтажем на платі. У гетеродині застосований об’ємний монтаж на опорних штирях, ізольованих від корпусу фтороплас-товимі втулками. Опорними елементами для ланцюгів живлення служать блокувальні конденсатори С5, С7, С9, С 11, С 13, С15, С16.

Розташування основних елементів в блоках показано на рис. 4. Висновки елементів повинні бути як можна коротше, котушки L4, L5 і лінії L6, L8 в блоці гетеродина припаюють безпосередньо до висновків конденсаторів С17, CIS, C20-C22. Щоб зменшити розміри СВЧ коливальних систем, у вхідний ланцюга сигнального тракту і вихідних ланцюгах гетеродина застосовані спіральні резонатори, мають довжину в багато разів менше, ніж Полоскова

Puc.4

лінії [4]. Лінія L1 в радіочастотному блоці виготовлена ​​з посрібленою мідної смуги шириною 4 і товщиною 1 мм, згорнутої у спіраль діаметром 6,5 і кроком 2,5 мм. Число витків в спіралі – 5, відводи зроблені від 1-го і 4-го витків. Лінія L8 блоку гетеродина виконана аналогічно, але без відводів. Петлі зв’язку L7, L9 зроблені у вигляді скоб з відрізків посрібленого мідного дроту діаметром 0,8 і довжиною 30 мм (рис. 4). Резонатор L6 являє собою посріблену смугу розмірами 48Х4Х1 мм. Відводи розташовані на відстані 6,5 +9,5 +16 мм (рахуючи від кінця, з’єднаного з корпусом).

Котушки L2, L3, L5, L7 в сигнальному блоці намотані виток до витку проводом ПЕВ-2 0,5; L2 містить 5 +4 витка, L3, L5 – по 6 +4, L7 – 12. В гетеродині котушки L2 і L3 мають 2 +1,5 витка, L4 і L5 – по 3 витки. L2 і L3 виконані з кроком 2 мм посрібленим проводом діаметром 0,8 мм, L4, L5 – з кроком 4 мм посрібленим проводом діаметром 1,2 мм. Ці котушки намотані на полістиролових каркасах діаметром 6,5 мм від трактів УПЧИ уніфікованих телевізорів. Дроселі L4, L6 – ДМ-0, 1. Конденсатор С20 сигнального блоку виготовлений з підлаштування з повітряним діелектриком і подовженою віссю; розміщений безпосередньо близько контуру L7C18.

Постійні резистори – МЛТ. Конденсатори підлаштування – КПВМ, опорні – КВ-2 або будь-які, підходять за габаритами, місткістю 1000 … 6800 пф, решта – КМ, КД. Конденсатори С16, С22 в сигнальному блоці – К53-1 або К50-6.

Замість діода ГІ401А можна застосувати ГІ401Б, АІ402А з будь-яким буквеним індексом, замість транзисторів ГТ313Б – КТ3128А, КТ3127А, КТ328Б. Транзистор ГТ31 IE (VT5 в сигнальному блоці) замінимо на ГТ311І, КТ306Б, КТ312Б, КТ316А.

Приймач починають налагоджувати з сигнального блоку. До вихідного роз’єму XW1 приєднують підсилювач 3ч. Потім підключають джерело живлення і переконуються в роботі каскаду на транзисторі VT5, для чого доторкаються викруткою до емітером транзистора. При справному транзисторі повинен прослуховуватися фон змінного струму. Далі до колектора транзистора VT4 підключають антену або генератор стандартних сигналів (ГСС) і перебудовою контуру C20C18L7 домагаються прийом! радіоаматорських станцій мул “несучої частоти ГСС в діапазоні 28 … 30 МГц. При налаштуванні на несучу повинен спостерігатися захоплення й утримання частоти. При необхідності підбирають конденсатори С18 і С19, Домагаючись стійкого прийому [З]. Після цього антену або ГСС підключають до бази транзистора VT3, а потім до точці з’єднання елементів VD1 і С2 і перевіряють працездатність тракту ПЧ. Контури L2C3C4, L3C8R8, L5C14R16 налаштовують так, щоб смуга пропускання тракту ПЧ становила 25 … 35 МГц,

Настройку блоку гетеродина починають з кварцового генератора – повинна бути стійка генерація на третій механічної гармоніці кварцового резонатора. В інших каскадах контури налаштовують на частоти, вказані на рис. 3. Потім підключають вихід блоку гетеродина до змішувача сигнального блоку і, подаючи на антенний вхід з ГСС несучу частоту в діапазоні 430 … 440 МГц, перебудовою контуру L7C20C18 домагаються прийому сигналу. Після цього зменшують рівень сигналу на вході приймача до зриву утримання частоти і, підлаштовуючи контури L1C1 в сигнальному блоці і L6C20, L8C21C22 в гетеродина, отримують надійне захоплення й утримання частоти сигналу. Ці операції повторюють до тих пір, поки не буде досягнуто мінімальне значення вхідного сигналу, ще забезпечує утримання частоти. На цьому налаштування приймача можна вважати закінченою.

ЛІТЕРАТУРА

1. Поляков В. Радіозв’язок з ФМ. – Радіо, 1986, № 1, с. 24-26.

2. Поляков В. Т. Радіомовні ЧС приймачі з фазовою авто-підстроюванням. – М.: Радіо і зв’язок, 1983.

3. Захаров А. У KB ЧС приймачі з ФАПЧ. – Радіо, 1985, № 12, с.
28-30.

4. Жеребцов І. Введення в техніку дециметрових і сантиметрових хвиль. – Л.: Енергія, 1976.