У 80-х роках минулого століття, колище не було фішок “Чітос”, “Лейзем” і їм подібних, середшколярів була популярна гра в фантики. Фантик – це обгортка від цукерки,згорнута в трикутник. Долонею, з лежачим на ній фантиком, гравці по черзівдаряють знизу по краю підвіконня: або столу і вкидають свої фантики на ігровеполе. Завдання гравця – накрити своїм фантиком фантик суперника і забрати йогособі.

Пропоноване пристрій імітуєописану вище гру, додаючи в неї, крім спритності, влучності, ще йтренування усного рахунку. Основу гри становить фотодатчик – “електроннийфантик “, який складається з плати з встановленими по кутах і в центріфоточутливих елементів(Рис. 1). Гравці по черзі намагаються закрити його паперовими трикутниками. ВЗалежно від кількості закритих фоточутливих елементів фотодатчика насвітлодіодному табло включаються свето-діоди, що позначають число набранихочок. У грі перемагає той, хто за деяке число спроб набирає більшебалів.

Схема пристрою показана на рис.2. Воно складається з чотирьох підсилювачів на транзисторах VT2, VT4, VT6, VT8, якимиуправляють фототранзистори VT1, VT3, VT5 і VT7 відповідно. Нагруз-кою першоготрьох підсилювачів служать світлодіоди HL1-HL3 з струмообмежуючими резисторами R2,R4, R6, а навантаженням четвертого – світлодіоди HL4-HL6 також з струмообмежуючимирезисторами R8-R10. Для прикладу розглянемо роботу підсилювача на транзисторі VT2.У початковому стані на фототранзистор VT1 падає світло від зовнішнього джерела інапруга на колекторі не перевищує 0,5 В, тому транзистор VT2 закритий ісвітлодіод HL1 не све-тит. Якщо на цей фототранзистор впаде фантик, потіксвітла буде перекритий, струм колектора зменшиться, а напруга на колекторізбільшить-ся. Транзистор VT2 відкриється, і світлодіод HL1 загориться.

Фототранзистори VT1, VT3, VT5 розташованіпо кутах “електронного фантика”, тому при накритті кожного з нихпаперовим фантиком загоряється по одному све-тодіоду, тобто гравець отримуєод-но очко. Якщо буде закритий фототранзистор VT7, розміщений в середині”Електронного фантика”, то загоряться три світлодіода, а граючийотримає три очки. Чим більше фототранзисторів затінюється або чим точніше впадепаперовий фантик, тим більша кількість світлодіодів світить.

У пристрої застосовані резисториМЛТ, С2-23, транзистори КТ315В замінимі на транзистори серії КТ3102 з будь-якимбуквеним індексом, фототранзистори використані здвоєні від комп’ютернихмишей. Світлочутлива сторона – гладка, без виступу, центральний висновок -колектор, а два крайніх – емітери (можна використовувати будь-який з них). Такожзастосовні фототранзистори ФТ-1к або циліндричні з двома виводамифототранзистори в прозорих корпусах від п’ятидюймових комп’ютерних дисководів.Світлодіоди – будь-які, вимикач живлення – П2К.

Всі деталі, крім батареї і вимикача,розміщені на двох друкованих платах з односторонньо фольгованого склотекстолітитовщиною 1 … 1,5 мм. На одній з них (рис. 3) монтують фототранзистори, а надругий (рис. 4) – інші деталі. Плати з’єднані між собою джгутом змонтажних про-водов. Живлять пристрій від батарей “Крона”,”Корунд”, 6F22, воно зберігає працездатність при зниженні напругидо 3 В, якщо застосовані світлодіоди червоного кольору світіння, або до 4 В привикористанні світлодіодів зеленого або жовтого кольору світіння.

Плату зі світлодіодами встановлюютьусередині коробки відповідного розміру. У ній розташовують батарею, на бічнійстінці встановлюють вимикач живлення і закривають кришкою, наприклад, зпрозорого або матового оргскла. В якості підстави ігрового полявикористана фанера, по її краях закріплюють рейки товщиною трохи більше висотиплати з фототранзисторами. До рейках кріплять оргскло таким чином, щоб”Електронний фантик” можна було вільно переміщати під ним. Видгри із зображенням техніки кидка фантика представлений на рис. 5. Фантикиможна виготовити з кольорового картону. У якості джерела світла в грівикористана настільна лампа потужністю 100 Вт, розташована на висоті50 … 100 см над ігровим полем.