На мій погляд, для радіоаматорів криза – не перешкода, навпаки: на мою регіону та діяльності колег, з якими ми регулярно спілкуємося як в радіоефірі, так і особисто, можу сказати, що у нас з’явився привід «закатати рукави», взяти паяльник і озирнутися навколо. В останні роки безліч промислових пристроїв купувалося тому, що це видавалося більш простим і маловитратними (По витраченим коштам і часу) способом досягнення конкретної мети. Сьогодні ми злегка повертаємося в роки дефіциту радіодеталей і готових промислових пристроїв, коли самостійно збирали або удосконалили вже готові конструкції, – роки, на мій погляд, найбільш стрімкого розвитку радіоаматорського руху. Я не вважаю це кроком назад; це повернення до реального творчості (яке, втім, у небайдужих до радіо ніколи і не слабшало) замість найбільш простого: пішов і купив. І сьогодні можна піти і купити готову конструкцію, але криза, про яку не турбується тільки ледачий (Чи не тому пророкують навіть другу його хвилю?), «Волею-неволею» змушує замислюватися: куди, як і скільки вкласти власних коштів, а які покупки залишити до кращих часів. Це ще не тотальна економія, але вже розумний розрахунок. Все ж капіталізм наздогнав-таки нас навіть в цьому …

І найефективнішими мені представляються ті розробки, які не потрібно «піднімати з нуля», тобто я веду мову про удосконалення готових промислових електронних пристроїв саморобними розробками. В результаті виходять цілком працездатні конструкції, одну з яких пропоную вашій увазі. Це додатковий вузол до промислової фотоспалаху СЕФ-1 (випускалася мільйонними «тиражами» на широкій території країни до початку XXI століття).

Основа фотоспалахи – імпульсна лампа ІФК-120 і оксидний високовольтний конденсатор великої ємності. Бестрансформа-торні перетворювач напруги при використанні його від мережі 220 В дозволяє накопичити на обкладках конденсатора заряд в кілька сотень вольт; про що (при готовності фотоспалахи до застосування) власника попереджає палаючий неоновий газорозрядний індикатор на корпусі спалаху. Розряд конденсатора відбувається завдяки замиканню виносних контактів (у подальшому ланцюгу управління тиристором пристрої), призначених для підключення до фотоапарата. Ось цю особливість я і використовував для управління спалахом «ззовні». Оскільки в ланцюзі управління тиристором (в ланцюзі анода якого включена обмотка імпульсного трансформатора) різниця потенціалів не перевищує 10 В, до керуючого електроду я підключив вихід мультивібратора на мікросхемі КР1006ВІ1,

зібраного за класичною схемою. Тепер залишається тільки задати необхідну частоту імпульсів, які «перетворюються» у відповідні їм спалаху лампи ЙФК-120.

На рис. 3.16 представлена ​​електрична схема мультивібратора на мікросхемі КР1006ВІ1, включеного в автоколивальних режимі.

Рис. 3 16. Електрична схема мультивібратора на мікросхемі КР1006ВІ1, включеного в автоколивальних режимі

Тут представлена ​​схема простого задаючого генератора з можливістю регулювання параметрів вихідних імпульсів в широких межах, тобто генератора універсального призначення, який при невеликому доопрацюванню вихідного каскаду ефективно використовується як високочастотний перетворювач напруги для фотоспалаху СЕФ-1.

Розглянемо роботу мультивібратора. При подачі живлення на елементи схеми конденсатор С1 має дуже малий опір електричному струму і починає заряджатися через резистори Rl, R2 від джерела живлення. У перший момент часу на вході запуску (висновки 2 і 6 DA1) – негативний імпульс, а на виході мікросхеми (висновок 3) встановлюється напруга високого логічного рівня. Напруга на заряджається конденсатор С1 зростає за експоненціальним законом з постійною часу t = RC, де R – сума опорів R1 і R2. Коли напруга на обкладках конденсатора С1 досягає рівня 2/3 напруги харчування, внутрішній компаратор скидає тригер мікросхеми в початковий стан, а тригер, в свою чергу, швидко розряджає конденсатор C1 і перемикає вихідний каскад в стан з низьким рівнем напруги. Таким чином, періодичний заряд конденсатора С1 здійснюється через ланцюг опорів R1R2, а розряд – через резистор R3. Це дозволяє регулювати шпаруватості імпульсів в широких межах, задаючи співвідношення між опорами резисторів R1 і R2. Времязадающіе резистори R2 і R3 визначають параметри імпульсів генератора і його частоту в широких межах: R2 регулює пачки імпульсів (чим менше його опір, тим коротше пачки аж до поодиноких), R3 регулює паузи між імпульсами від 0,5 до 30 сек. Параметри частоти проходження імпульсів також залежать і від ємності конденсатора С1, який можна застосувати до сотень мікрофарад. У даному режимі напруга на обкладках конденсатора С1 змінюється від 1/4 до 2/3 напруги джерела живлення. Швидкість заряду конденсатора і поріг спрацьовування внутрішнього компаратора прямо пропорційні напрузі харчування, тому тривалість вихідного імпульсу від напруги живлення практично не залежить. Вихід таймера КР1006ВІ1 перемикається, різко змінюючи напруга на виводі 3 DA1. Висновок 5 мікросхеми потрібно залишити вільним або підключити до загального проводу через конденсатор типу КМ, ємністю 0,01 мкФ. Це в даній схемі не принципово.

Оксидний конденсатор СЗ згладжує пульсації напруги від джерела живлення. Вихідний струм генератора на мікросхемі КР1006ВІ1 (висновок 3 DA1) не перевищує 250 мА, чого для багатьох радіоаматорських конструкцій цілком достатньо. Підключити дану приставку можна безпосередньо до імпульсного трансформатора фотоспалахи. Однак для управління високовольтної імпульсної навантаженням необхідний перетворювач з гальванічною розв’язкою (схема на рис. 3.17) – він же буде потрібно для «приручення» інших (крім розглянутої) типів фотоспалахів.

Перетворювальні каскад реалізований на польовому транзисторі VT1, в ланцюзі витоку якого включена ^ обмотка трансформатора Т1 фотоспалахи. Для додаткового захисту вихідного каскаду в схемі з трансформатором застосований сапрессор (захисний стабілітрон) із серії КС515 з будь-яким буквеним індексом. Захисний стабілітрон повинен мати напругу стабілізації не менше 3/4 Uпит.

Мікросхема при роботі може незначно нагріватися до 30 … 40 ° С. Елемент живлення пристрою може бути як автономний (батарея типу 6F22 «Крона», до речі, в «портфелі» фотоспалахи передбачений відсік для двох плоских батарей із сумарним напругою 9 В і, відповідно, підвищує перетворювач напруги для роботи імпульсної лампи), так і стаціонарний блок живлення зі стабілізованою напругою від 6-15 В.

На рис. 3.18 представлена ​​фотоспалах СЕФ-1.

Польовий транзистор VT1 можна замінити IRF640, IRF511, IRF720. Змінні резистори R2, R3 з лінійною характеристикою зміни опору – багатооборотні, наприклад СП5-1ВБ. Оксидний конденсатор СЗ типу К50-29 або аналогічний. Постійні резистори типу МЛТ-025, неполярні конденсатори типу КМ.

Рис 3 17. Електрична схема вихідного каскаду перетворювача напруги

Рис. 3.18 Фотоспалах СЕФ-1 в расчехленном вигляді

Практичне застосування суміщеного пристрою може бути різним. Крім першого, що приходить в голову молодій людині, – встановити цю конструкцію на танцполі у вигляді стробоскопа (Частота імпульсів мультивібратора в цьому випадку вибирається 1-10 Гц), є й інші варіанти: наприклад, я зараз застосовую пристрій для дистанційної індикації нормальної роботи сигналізації сільського будинки. Справа в тому, що мій хутір відстає від основної села на 8 км. Повідомлення – лісова дорога. Але завдяки тому, що він знаходиться на гірці, з села видно саму садибу. Однак, звичайно, важко розгледіти, чи є в ній відвідувачі. А це дуже важливо, оскільки постійно я живу все ж у місті, за багато кілометрів від хутора. Зате періодичні яскраві спалахи (частота проходження імпульсів 0,1 Гц) імпульсної лампи ІФК-120, разом з рефлектором спрямованої в бік найближчих житлових будинків, недвозначно дають знати точну картину: коли антисоціальні елементи полізуть в будинок і спрацює сигналізація, керована мною за допомогою стільникового телефону (на відстані), лампа-спалах перестане мигати – це і буде тривожним сигналом. Після установки і підключення розглянутих пристроїв залишається тільки домовитися з місцевими старожилами (яким завжди робити нічого) про те, щоб вони поглядали у бік віддаленого хутора. Головне їхнє завдання – звичайно, не засікти момент спрацьовування сигналізації (це я сам засеку відразу, так само як і місцевий відділ міліції, в який відбудуться дзвінки зі стільникового телефону, встановленого в садибі і виконує роль «дистанційного оповіщення»), а зірко простежити (зафіксувати особистість) тих «добрих» людей, хто незабаром вирушить пішки або на машині з боку мого хутора. А далі – справа міліції.

Вдень і тим більше вночі спалаху ІФК-120 добре видно на дуже далекій відстані, що можна використовувати і в інших випадках, коли потрібно дистанційний сигналізатор.

Ще одним варіантом застосування гібридної конструкції є захисна функція господарів будинку. Рефлектором до виходу спалах розташовується в передній (відразу після вхідних дверей на вулицю), подача живлення на пристрій здійснюється за допомогою звичайного настінного вмикача. Якщо після відкривання клямки (і двері) впущених гість виявляється «пройдисвітом, загрозливим життя», то неважко натиснути на вмикач, і під впливом лампи-вспиньсі, включеної в режимі стробоскопа, «злодій» буде паралізований у діях безконтактним способом; загрози для його життя при цьому не передбачається.

Це можна «взяти на озброєння» не тільки в сільських садибах, але і в міських квартирах. А можуть бути і більш екстравагантні варіанти. Вся справа в фантазії і її вмілої реалізації, що, безумовно, у кожного радіоаматора присутній з молоком матері.

Література: Кашкаров А. П. Електронні пристрої для затишку та комфорту.