Безліч схем, розроблених радіоаматорами, було призначене для програвачів грамплатівок, особливо переносних. Це пояснюється тим, що історично перші УМЗЧ ставилися в патефони, і виходив так званий радіограммафон. Прикладом такої схеми, яка харчувалася від мережі 220 В, був дволамповий підсилювач В. Михайлова (БЖР-5/59), показаний на рис.5. Ця схема з відкритим входом, як і попередня, до того ж є й інші риси подібності обох конструкцій, тому звернемо увагу на особливості.

По-перше, відсутня глибока ООС з виходу підсилювача до входу, мається тільки місцева ООС в кожному каскаді – це R2 і R6, що не мають блокувальних конденсаторів. По-друге, живлення схеми, вихідна потужність якої при коефіцієнті нелінійних спотворень 3% становить 4 Вт, здійснюється за однотактной схемою, тому анодна обмотка Тр2 має стільки ж витків, як і первинна мережева.

Конструктивною особливістю УМЗЧ, встановлюваних в радіограммафонах, є розташування його далеко від приводного двигуна, наскільки це можливо в обмеженому обсязі валізки, в якому міститься вся схема. Додатковим фактором, що захищає УМЗЧ від наведень з боку двигуна, є екранування дроту, що йде від звукознімача до R1 і далі до сітки Л1, а також всього підсилювача в цілому.

Джерело: Радіоаматор 1999. 40 кращих конструкцій лампових УМЗЧ за 40 років.