Приймач і передавач радіостанції виконані роздільно, не по трансиверного схемою, і орієнтовані на корпус у вигляді телефонної трубки. Такий поділ дозволило істотно спростити роботу приймача і передавача. Приймач має високу чутливість, пристрій гарантовано повторюється. Передавач не дає спотворень і має досить високий ККД. Розкид параметрів елементів – в межах паспортних та не впливає на якість настройки. Приймач радіостанції побудований за сверхрегенератівниміпріємникамі схемою (рис. 40).

Технічні характеристики:

• діапазон частот ……………… 27,14-27,20 МГц;

• вид модуляції …………………….. AM;

• струм споживання: в режимі прийому … 13 мА;

в режимі передачі …. 35 мА;

• дальність зв’язку між однотипними станціями:

в місті …………………………………… ………. до 700 м;

в полі …………………………………… …………. до 1500 м.

Його настройка зводиться до вибору конденсатором С13 величини зворотного зв’язку, що забезпечує максимальну чутливість прийому, а сердечником котушок L3, L2 відбувається налаштування на діапазон.

Передавач настроюється двома регулювальними елементами. Контур задаючого генератора налаштовується на резонансну частоту кварцу сердечником котушки L1. Резистором R2 вибирається оптимальна робоча точка підсилювача потужності, при якій

досягаються максимум віддачі ВЧ і мінімум спотворень модуляції сигналу.

Тональний виклик здійснюється включенням SA2, при цьому замикається ланцюг позитивного ОС і мікрофонний підсилювач-мо-дулятор збуджується, виробляючи НЧ-сигнал частотою 800 – 1000 Гц. Ця частота є резонансною для навушника, і тому в приймачі при виклику абонента виходить досить гучний звук.

Котушки LI, L2, L3 намотані на каркасах діаметром 6 мм з сердечниками з карбонільного заліза. LI, L3 мають по 14 витків дроту типу ПЕВ діаметром 0,2 мм, L2 – 2 витка проводу типу МГТФ діаметром 0,12 мм, намотаним поверх L3 без натягу. Дросель L4 має індуктивність 8-12 мкГн, L5 – 20 мкГн.

Транзистори VT2-VT7 – з літерами В-Е і коефіцієнтом підсилення в межах 55-85. Мікрофон ВМ1 і телефон BF1 – типу «Гамма» з опором в межах 1200-1500 Ом. Перемикачі SA1.1, SA1.2, SA2 – типу МП-9, вимикач живлення SA3 – типу ПД-9, але можна використовувати й інші, в залежності від конструкції корпусу.

Котушки L2, L3 повинні бути захищені екраном. При неякісної розведення друкованої плати може виникати ефект перевипромінювання через кварцовий резонатор і погіршення роботи сверхрегенератора. У цьому випадку необхідно або екранувати котушки L2, L3, або блокувати (замикати) кварц на час роботи приймача.

Ця конструкція відпрацьовувалася й удосконалювалася в процесі виробництва достатньо великої партії радіостанцій. У результаті вдалося домогтися високої повторюваності виробів і їх відповідності реальним технічним параметрам. Повний опис цієї радіостанції наводиться в [54].

Література:
А.П. Сім’я
500 схем для радіоаматорів (Радіостанції та трансивери)
СПб.: Наука і Техніка, 2006. – 272 с.: Іл.