Як бути, якщо комп’ютер зависає при завантаженні, не виводячи на дисплей ніякої інформації? У цьому випадку діагностувати його допоможе POST-карта. З цієї статті Ви дізнаєтеся, як її зробити, налаштувати і використовувати. Часто бувають ситуації, коли при включенні комп’ютер «Підвисає» ще до початку завантаження з жорсткого диска, при цьому на екран монітора далеко не завжди виводиться інформація про помилку. Таке відбувається, наприклад, при несправності модулів SMM, DIMM, кеш-пам’яті, окремих чіпів, регістрів CMOS або відеокарти. У таких випадках діагностику комп’ютера дуже полегшують так звані POST-карти – спеціальні пристрої для діагностики комп’ютера, що встановлюються в один з XT-слотів материнської плати. Розглянемо їх принцип їх роботи. При включенні комп’ютера починають працювати «зашиті» в BIOS підпрограми самотестування практично всіх апаратних частин материнської плати: пам’яті, відеокарти, контролерів вводавивода. Тест кожного пристрою має свій номер, характерний для даної версії і виробника BIOS. Перед початком тесту кожного пристрою номер цього тесту виводиться на шину даних в порт 31F. Цей номер тесту називається POST-кодом. POST-карта зчитує цей код і відображає його на індикаторі. Далі, маючи перед собою таблицю POST-кодів даній версії BIOS’а, досить просто розібратися в причині несправності комп’ютера. Раніше такі карти китайського виробництва продавалися в Росії. Останні п’ять років вони в продаж не надходять, але можна виготовити такий пристрій самостійно. Схема виготовленої мною карти зображена на рис. 1. Вонаскладається з селектора адреси, зібраного на мікросхемах DD1A, DD1B, DD2A, DD2B (К555ЛЕ4), DD3 (К555ЛА2), регістразащелкі на мікросхемі DD4 (К1533ІР37 або К1533ІР33), двох дешифраторів шістнадцятирічного коду в код семисегментний індикаторів DD5 і DD6 (К155РЕ3), двох семисегментний індикаторів HL1, HL2 (АЛС321Б), індикатора тактового сигналу DD7B, DD7C,DD7D (К555ЛА3) і індикатора сигналу RESET, зібраного на DD2C (К555ЛЕ4). Пристрій працює наступним чином: коли комп’ютер виводить черговий код в порт 31F, на виході селектора адреси (висновок 8 DD3) з’являється рівень логічного нуля і вміст шини даних фіксується регістром DD4. Після цього дані надходять на дешифратори DD5 і DD6 і виводяться на семисегментний індикатор. При натисканні на клавішу «RESET» на комп’ютері сигнал «RESET» надходить на елемент DD2C, ізагоряється світлодіод VD1. Детектор тактових імпульсів (DD7D, C1, R8, DD7C, DD7B, R5) за наявності на контакті B30 XT-слота тактових імпульсів частотою 14,318 МГц запалює світлодіод VD2. Внаслідок того, що наша промисловість не випускає мікросхеми-дешифратори шістнадцятирічного коду в семисегментний, замість них довелося використовувати мікросхеми ПЗУ 155РЕ3. Ці ПЗУ програмуються відповідно до таблиці 1.

Якщо у Вас немає програматора для цих мікросхем, то можна виготовити примітивний програматор, використовуючи лише набір перемикачів (або джамперів) і стандартне джерело живлення від комп’ютера на 5 і 12 В (див.рис. 2).

Процедура програмування складається з декількох кроків. Спочатку на пристрій подається живлення, потім виставляється нульовий адресу джамперамиJP10 … JP14, потім той біт, який повинен містити нуль, замикається джамперами JP1 … JP7, далі замиканням джампера JP8 подається живлення +12 В, потім короткочасно (приблизно на 0,2 … 0,5 с) замикається джампер JP9, після чого напруга +12 В знімається. Таким чином послідовно прошиваються всі нульові біти нульового адреси, далі джамперами JP1 … JP7 встановлюється перша адреса, прошиваються всі нульові біти перших адреси, потім другого і т.д. Прошивка двох мікросхем К155РЕ3 займає близько 50 хв. POST-карта зібрана на двосторонній друкованої платі. Всі мікросхеми, крім К155РЕ3, можна використовувати серій К555 або К1533. Як уже говорилося, К1533ІР37 можна замінити на К1533ІР33, але в цьому випадку перемичку 37/33 необхідно перепаяти в нижнє за схемою становище (див. рис. 1). Замість резисторів R2.1 … R2.7 і R3.1 … R3.7 можна встановити дві резисторні зборки.

Рис. 3. Зовнішній вигляд POST-карти

Зовнішній вигляд POST-карти представлений на рис. 3, друкована плата зі боку установки деталей – на рис. 4,

Рис. 4. Друкована плата з боку деталей

а з боку монтажу – на рис. 5.

Рис. 5. Друкована плата з боку монтажу

Зібрану плату встановлюють в XT-слот материнської плати і включають комп’ютер. Спочатку необхідно проконтролювати наявність тактових імпульсів на шині. Якщо світлодіод VD2 не світиться, то несправний тактовий генератор або синтезатор частоти, або тактова частота не передається на шину через буфер, що знаходиться в чіпсеті. Далі перевіряєтьсяпроходження на шину сигналу RESET. Якщо тактова частота мається і сигнал RESET на шину проходить, то комп’ютер ще раз запускається. При запуску справного комп’ютера на двох світлодіодних індикаторах змінюються різні коди, і до моменту завантаження з диска для AMIBIOS з’являється число 00, а для AWARD – число FF. При старті несправного комп’ютера процес тестування закінчується раніше, і за кодом на індикаторі можнаоднозначно судити про причину несправності і далі вже цілеспрямовано міняти модулі пам’яті, кеш-пам’ять, регістри CMOS або один з контролерів. На жаль, обмежений обсяг журнальної статті не дозволяє привести таблиці POST-кодів, але вони є на сайтах у всіх виробників BIOS’ов. Для AMIBIOS, наприклад, їх можна взяти на www.megatrends.com, для AWARD – на www.award.com.