Пропонований читачам УКХ ЧМ приймач (див. малюнок) виконаний на базі радіоприймального пристрою прямого перетворення з ФАПЧ, розробленого в свій час радіоаматором з Краснодара А. Захаровим (див. “Радіо”, 1985, № 12, с. 28-30).

Радіочастотний каскад приймача зібраний на транзисторі VT1 і являє собою перетворювач частоти з поєднаним гетеродином, що виконує одночасно функції синхронного детектора. Антеною приймача служить дріт головного телефона. Прийнятий нею сигнал радіомовної станції надходить на вхідний контур L1C2, налаштований на середню частоту прийнятого УКХ діапазону (70 МГц) і далі на базу транзистора VT1. Як гетеродин, цей транзистор включений за схемою ПРО, а як перетворювач частоти – за схемою ОЕ. Гетеродин перебудовується в діапазоні частот 32,9 … 36,5 МГц, так що частота його другої гармоніки лежить в межах радіомовного УКХ діапазону (65.8 … 73 МГц). Контур L2C5 налаштований на частоту вдвічі меншу, ніж вхідний контур L1C2, а оскільки перетворення відбувається на другій гармоніці гетеродина, різницева частота виявляється лежачою в звуковому діапазоні частот. Посилення сигналу різницевої частоти забезпечує той же транзистор VT1, який, як синхронний детектор, включений за схемою ПРО.
Підсилювач 3ч приймача двухкаскадний. Каскад попереднього посилення виконаний на транзисторі VT2, а каскад посилення потужності – на транзисторі VT3. Прослуховують прийняті передачі на головний телефон BF1 (ТМ-4). Вихідна потужність підсилювача 3ч на навантаженні опором 8 Ом при живленні від одного елемента А332 (1,5 В) – 3 мВт, що цілком достатньо для роботи на головний телефон. Струм, споживаний приймачем від джерела живлення, не перевищує 10 мА.
Приймач можна зібрати в будь-якому малогабаритному корпусі. Монтаж навісний. Резистори – МЛТ-0, 125, ок-сідни.е конденсатори – К50-6, підлаштування – будь з повітряним діелектриком, решта КМ, КЛС. Котушки L1 і L2 безкаркасні. Внутрішній діаметр намотки – 5, крок – 2 мм. Котушка L1 містить 6 (з відведенням від середини), а L2 – 20 витків дроту ПЕВ-2 0,56. Котушки L3, L4 містять по 200 витків дроту ПЕЛ 0,06. Їх намотують на феритовому (М400НН) стержні діаметром 2 і довжиною 10 мм в два дроти. Транзистор VT1 можна замінити на КТ3102Б, при цьому чутливість приймача підвищиться.
Налагодження приймача починають з підсилювача 3ч. Режим роботи транзисторів VT2, VT3 встановлюють підбором резистора R5 до отримання колекторного струму спокою транзистора VT3, рівного 6 … 9 мА. Режим гетеродина регулюють підбором резистора R1, рівень другої гармоніки гетеродина – конденсатора С6. Межі прийнятого діапазону частот встановлюють зміною індуктивності котушки L2. Вхідний контур налаштовують конденсатором С2, орієнтуючись на максимальну смугу утримання сигналів приймаються радіостанцій. За діапазону приймач перебудовують конденсатором С7.
Д. АЛЕКСЄЄВ, м. Тамбов