Застосування пускового пристрою буде особливо корисно автолюбителям, які займаються експлуатацією автомобіля в зимовий час року, так як воно продовжує термін служби акумулятора, а також дозволяє без проблем заводити холодний автомобіль взимку, навіть при не повністю зарядженому акумуляторі. З досвіду відомо, що при мінусовій температурі акумулятор знижує своювіддачу на 25 … 40%. А якщо він ще не повністю заряджений, то не зможе забезпечити необхідний для пуску двигуна початковий струм 200 А. Цей струм споживає стартер впочатковий момент розкрутки валу двигуна (номінальний струм споживання стартеромблизько 80 А, але в момент пуску він значно більше).

Найпростіші розрахунки показують, що, для того щоб пусковий пристрій ефективно працювало при підключенні його паралельно з акумулятором, воно повинно забезпечувати струм не менше 100 А при напрузі 10 … 14 В. При цьому номінальна потужність використовуваного мережного трансформатора Т1 (рис. 4.1) повинна бути не менше 800 Вт Як відомо, номінальна робоча потужність трансформатора залежить від площі перетину магнітопровода (заліза) у місці розташування обмоток.

Сама схема пускового пристрою доситьпроста, але вимагає правильного виготовлення мережевого трансформатора. Для нього зручно використовувати тороїдальне залізо від будь-якого ЛАТР – при цьому виходятьмінімальні габарити і вага пристрою. Периметр перетину заліза може бути від 230 до 280 мм (у різних типів автотрансформаторів він відрізняється).

Перед намотуванням обмоток необхідно закруглити напилком гострі краї на гранях магнітопровода, після чого його обмотуємо лакотканиною або склотканиною.

Первинна обмотка трансформатора містить приблизно 260 … 290 витків дроту ПЕВ-2 діаметром 1,5 … 2,0 мм (дріт може бути будь-якого типу з лакової ізоляцією). Намотування розподіляється рівномірно в три шару, з міжшарової ізоляцією. Після виконання первинної обмотки, трансформатор необхідно включити в мережу і заміряти струм холостого ходу. Він повинен становити 200 … 380 мА. При цьому будуть оптимальні умови трансформації потужності у вторинну ланцюг. Якщо струм буде менше, частина витків треба відмотати, якщо більше – домотать до отримання зазначеної величини. При цьому слід враховувати, що залежність між індуктивним опором (а значить і струмом в первинній обмотці) і числом витків є квадратичної – навіть незначна зміна числа витків буде призводити до істотної зміни струму первинної обмотки.

При роботі трансформатора в режимі холостого ходу не повинно бути нагріву. Нагрівання обмотки говорить про наявність міжвиткових замикань або ж продавлюванні і замиканні частини обмотки через магнітопровід. В цьому випадку намотку доведеться виконувати наново.

Вторинна обмотка намотується ізольованим багатожильним мідним проводом перерізом не менше 6 кв. мм (наприклад типу ПВКВ з гумовою ізоляцією) і містить дві обмотки по 15 … 18 витків. Намотуються вторинні обмотки одночасно (Двома проводами), що дозволяє легко отримати їх симетричність – однакові напруги в обох обмотках, яке повинне знаходитися в інтервалі
12…13,8 В при номінальному мережевому напрузі 220 В. Вимірювати напругу під вторинної обмотці краще на тимчасово підключеному до клем Х2, ХЗ нагрузочном резисторі опором 5 … 10 Ом.

Показане на схемі з’єднання випрямних діодів дозволяє використовувати металеві елементи корпусу пускового пристрою не тільки для кріплення діодів, але і в якості тепловідводу без діелектричних прокладок (“плюс” діода з’єднаний з кріпильної гайкою).

Для підключення пускового пристроюпаралельно акумулятора, з’єднувальні проводи повинні бути ізольованими і багатожильними (Краще, якщо мідні), з перетином не менше 10 кв. мм (не плутати з діаметром). На кінцях дроти, після облуговування, припаюються сполучні наконечники.

Контакти вмикача S1 ​​повинні бути розраховані на струм не менше 5 А, наприклад типу ТЗ.