Класичне використання властивостей двотактної схеми можна спостерігати в “простому” УМЗЧ Ю. Михайлова (Р-8/57). В цьому 6-ватний підсилювач (рис.15) на вході стоїть лампа Л1 – подвійний тріод 6Н2П, одна половина якого збуджує одне плече кінцевого каскаду Л3 і другу половину цієї ж лампи Л1, остання в свою чергу служить фазоінвертором для порушення лампи Л2. Шляхом підбору резисторів R6, R11 підбирається режим забезпечення симетричного збудження двотактної схеми.

Особливістю схеми є наявність роздільного регулятора тембру на вході УМЗЧ, величина вхідної напруги при цьому досягає 125 мВ. Крім того, для забезпечення стійкості підсилювача в широкому діапазоні частот введена частотнозавісімой ООС R5, R11, R15, R16. Показовим для такої простої схеми є використання накальной ланцюга кінцевого каскаду з симетричним заземленням середньої точки, а для вхідного каскаду використовується знижена напруга розжарення 5 В для зниження рівня внутрішніх шумів лампи Л1. Як і в попередній схемі катоди обох ламп кінцевого каскаду Л2 і Л3 приєднані до одного резистору R12, що забезпечує додаткове регулювання симетричності режиму.

Джерело: Радіоаматор 1999. 40 кращих конструкцій лампових УМЗЧ за 40 років.