Підсилювач НЧ, схема якого зображена на рис. 98, відрізняється надзвичайною простотою. Три транзистора, потенціометр для регулювання гучності з вимикачем, гучномовець і батарея від кишенькового ліхтаря – ось і всі деталі, які потрібні для такого підсилювача.

Всі три каскаду підсилювача – з безпосереднім зв’язком. У перших двох каскадах Т1 і Т2 використовуються малопотужні низькочастотні транзистори, у вихідному каскаді ТЗ повинен бути застосований потужний транзистор, через який проходить майже весь струм, споживаний підсилювачем від батарей.

Рис. 98. Простий підсилювач НЧ:

а – принципова електрична схема УНЧ, б-приставка до УНЧ

При підключенні до входу підсилювача джерела сигналів з постійною складовою повинна дотримуватися полярність, зазначена на схемі. Якщо джерело сигналів з’єднується з підсилювачем через низькочастотний трансформатор, послідовно з базою транзистора Т1 необхідно підключити розділовий конденсатор ємністю близько 5 мкФ. Підсилювач може бути використаний для багатьох цілей, наприклад для роботи від динамічного мікрофона, який також підключається до входу підсилювача через розділовий конденсатор, або як простий мегафон. Замість динамічного мікрофона можна застосувати електромагнітний телефонний капсуль. Підсилювач можна легко перетворити і в найпростіший приймач, з’єднавши його зі схемою, показаної на рис. 80,6. Нарешті, два таких підсилювача з окремими гучномовцями. Можуть бути використані в портативної стереофонічної системі звучання.

В підсилювачі може бути застосований будь гучномовець з опором звукової котушки 3-16 Ом. При цьому ніякого вихідного трансформатора не потрібно. При використанні гучномовця з опором 3-4 Ом напруга живильної батареї не повинен перевищувати 4,5 В, при цьому максимальна неспотворену вихідна потужність складає близько 150 мВт. Якщо використовуються гучномовці з опором 8-16 Ом, напруга батареї може бути збільшене до 6-12 В.

Підсилювач відтворює смугу частот від 100 до 6000 Гц. В якості транзисторів 77 і Т2 можуть бути використані транзистори типу МП39 або МП40, а транзистора ТЗ – П213Б. Діоди будь серії – Д2 або Д9. Котушку L1 магнітної антени можна намотати на феритових стержні 400 НН (Ф-400) діаметром 8 мм і довжиною 120 – 140 мм. Для діапазону ДВ котушка повинна містити близько 200 витків дроту ПЕЛШО 0,1, намотаних внавал. Відведення робиться від lh частини витків, рахуючи від заземленого кінця.

Для прийому більш віддалених радіостанцій необхідно підключити зовнішню антену і заземлення (на схемі показані пунктиром).